«В руках, що виростили хліб, не залишили і зернини…»: День пам’яті жертв Голодомору в бібліотеці
24 листопада весь день у бібліотеці горіла свічка пам’яті, яку захищали долоні небайдужих. У хабі Мераба відбулася низка заходів, щоб у скорботі низько схилити голови перед пам’яттю людей різного віку, яких на родючих землях між буянням хлібів, між квітучими садами змушували вмирати від голоду.
У четверту суботу листопада українці по всьому світу вшановують пам’ять жертв Голодомору-геноциду 1932–1933 років і масових голодів 1921-1923 та 1946-1947 років. Цьогоріч 25 листопада – 90-і роковини найбільш масового та жорстокого голодомору 1932–1933 років, який став національною трагедією, внаслідок якого загинули мільйони невинних людей. Кількість його жертв за різними оцінками, коливається від 3 до 7 мільйонів осіб. Деякі дослідники називають й більші цифри.
Голодомор – назва геноциду українців. Це форма масового навмисного вбивства українців у 1932-1933 роках, яку вдалося здійснити радянській владі через непомірно високі плани державних хлібозаготівель та примусове вилучення у людей землі, майна та їжі. «Смерть через голод» стала наслідком цілеспрямовано застосованого тоталітарною владою терору голодом, тобто геноцидом. Він став покаранням українців за їхній спротив колективізації сільського господарства і небажання перебувати під владою Росії. Голодомор в Україні став соціально-гуманітарною катастрофою глобального масштабу. Підтвердженням цьому є сотні свідчень очевидців, документи, записи в щоденниках.
Вечір пам’яті «В руках, що виростили хліб, не залишили і зернини…» відбувся за участі ліцеїстів 10.2 класу Волинського обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою ім. Героїв Небесної Сотні. Ведучі вечора пам’яті, ліцеїсти 10.4 класу, схвильовано розповідали про події в Україні початку ХХ століття, про дії керманичів тогочасного тоталітарного режиму у Москві та їхніх слухняних поплічників на місцях, детально зупинилися на творах художньої літератури, в яких відображені трагічні картини страшного голоду. На заході звучали проникливі поезії, виконані вихованцями 10.8 та 11.3 класів з акторською майстерністю. Переглянули численні відео із розповідями очевидців, документальною хронікою та уривками художніх фільмів. Зі сльозами на очах ліцеїсти вшанували хвилиною мовчання усіх загиблих внаслідок голодоморів та запалили свічу пам’яті.
Для учнів 8 класів Луцької ЗОШ № 13 на вечорі пам’яті «В руках, що виростили хліб, не залишили і зернини…» про Голодомор розповіли працівники відділу читальних залів. Зі сльозами на очах учні вшанувати пам’ять жертв геноциду, розмірковували про те, що необхідно досліджувати історію власного народу, розуміти глибину трагедії, яка відбулася на теренах України.
На конкретних прикладах простих українських родин дізналися про події в Україні ХХ століття учні 5-В та 6-Е класів Луцького ліцею № 4 імені Модеста Левицького. Працівники відділу читальних залів познайомили присутніх із народною книгою-меморіалом Голод-33, яка першою в українській книговидавничій практиці зібрала свідчення тисяч людей, що вціліли, вижили в навальному голодоморі, а тепер своїми словами оповідають як це було. Затамувавши подих учні переглядали відеоматеріали, світлини, щоб зрозуміти: «Голод. Чому і як?» На завершення зустрічі учні переглянули відеопрезентацію виставки-реквієму «Три колоски, закуті дротом».
Сьогодні Голодомор називають одним із найбільших злочинів проти людства. Через масштаби пережитої травми та зміни, які вона за собою несла, колосальні наслідки для українців неможливо вмістити у підручник історії і відкласти на далеку полицю. Для українців міжнародне визнання Голодомору є свідченням встановлення історичної справедливості щодо оцінки злочину проти людяності, скоєного стосовно українського народу, та демонстрацією засудження дій тоталітарного режиму, який знищив в Україні мільйони людей та підірвав національний дух українства. У понад 40 містах 15 країн світу споруджені пам’ятники чи встановлені інші знаки на вшанування пам’яті жертв Голодомору.
На жаль, історія повторюється. У 2023 році День пам’яті жертв Голодомору має особливе значення. Через десятиліття Росія знову повторює страшні злочини проти українців, руйнуючи цивільну інфраструктуру, школи, лікарні, житлові будинки, вбиваючи та катуючи мирних жителів. Російський режим штучно обмежує доступ мільйонів людей до українського збіжжя та загострює продовольчу ситуацію у світі.
Сучасна трагедія українського народу наочно демонструє, що ніколи не можна пробачати та забувати злочини проти людства. Геноцид має бути засуджений усім світом, а невинні жертви – вшановані.
Цього року символом скорботи є окопна свічечка, яку у всіх містах України біля пам’ятників, на власних підвіконнях в оселях українців та по всьому світу запалили в суботу о 16.00. Цей вогник символізує нашу пам’ять про мільйони загублених життів, нашу віру в майбутнє.
