Шевченківські дні у бібліотеці
Воістину, ми – українці, Богом обрана нація, бо посилає він нам таких потужних провідників, як Тарас Григорович Шевченко. Ця постать виструнчує нас, додає нам гідності та наснаги окроплювати «вражою злою кров’ю» свою волю і, звісно, згадувати про нього «незлим тихим словом» - так, власне, як він того й хотів. 9 березня, в день його уродин, у бібліотеці відзначили нестандартно, у формі гри: мозкоборця «Шевченко був молодим. Шевченко завжди молодий».
Її учасниками стали студенти Волинського фахового коледжу НУХТ. Кмітливі, дотепні, розумні, стильні, красиві юнаки та юнки неабияк вразили – генерували швидкі та класні відповіді, а ще – випромінювали надзвичайно добру енергетику. І нехай не переймається команда «Чорнобриві» з відділення економіки та підприємництва, що переможні маркери цього разу дістались команді «Мені тринадцятий минало» з відділення інформатики та комп’ютерної техніки. Адже усі отримали головне – нові знання. Звісно, що щира подяка за те, що все пройшло саме так, немов на одному диханні, чарівним наставницям цього коледжу – викладачкам української мови та літератури Людмилі Бурило та Олені Матвійчук.
10 березня відбулася зустріч з шевченкознавцем Русланом Теліпським – українським громадським діячем, країнознавцем, мандрівником, фотографом-монументалістом, пам'яткознавцем, волонтером. Першокурсниці Луцького педагогічного коледжу, майбутні виховательки у дитячих садочках переглянули фільм Волинського телебачення «Монументальна Шевченкіана Руслана Теліпського» та чимало дізналися про його героя.
Ще з 1993 року він зацікавився скульптурними втіленнями образу Кобзаря. З 2000 року цей інтерес переріс у покликання та мету – побачити та сфотографувати якнайбільше пам'ятників Шевченку, а їх у світі понад дві тисячі. Руслан відвідав п'ять континентів, понад п'ятдесят п'ять країн світу. Ще студентом побував у всіх обласних центрах України. З середини 2000-х вже почались тривалі мандри завжди наодинці за кордоном, переважно автостопом та дешевим транспортним сполученням. Незабутніми були дві прощі до Тарасової могили у Каневі – з Волині та Слов'янська. 2007 року Руслан Теліпський почав улаштовувати фотовиставки, які супроводжував доповідями про історію, передумови створення різних монументів Шевченку та їх мистецькі особливості. Загалом він провів понад п'ятдесят персональних фотовиставок, мультимедійних презентацій і лекцій в Україні та 27 країнах світу. Руслан брав участь у оргкомітетах по збору коштів для спорудження нових пам'ятників Кобзарю у Оттаві (Канада), Ризі (Латвія), Анталії (Туреччина) та Лісабоні (Португалія). Усією дослідницькою, волонтерською діяльністю Руслан Теліпський постійно підкреслює сутність шевченківського феномену, знайомить з великою монументальною спадщиною, а також стверджує, що Тарас Шевченко гуртує націю і є духовним батьком нескореного Українського народу.
Гадаємо, що Тарас Григорович там, у своїх засвітах, вельми втішений, тим, як ми його вшанували: і весело, і творчо, і розумно. Адже добре він бачить зі свого «високо», що не тільки «чужому научаємось, а й свого не цураємось».
