Ревенко
Борис Ревенко – кінорежисер, заслужений працівник культури України
Борис Павлович Ревенко народився 25 квітня 1937 року в селі Журженці Лисенського району на Черкащині, де і пройшли його дитячі та юнацькі роки. Навчався в школі села Єрки Катеринопільського району Черкаської області. Борис Ревенко товаришував з майбутнім лідером Українського Народного Руху В’ячеславом Чорноволом, який був родом з того ж села.
По закінченню шостого класу Борис переїжджає в смт Березне Рівненської області, де закінчує середню школу і вступає до Ростовського кінотехнікуму. У 1956 році після закінчення навчання влаштовується на роботу на завод «Ростсільмаш». У 1957 по 1960 рр. служить у лавах Радянської Армії. Після демобілізації їде на Далекий Схід в місто Арсеньєв Приморського краю, де працює інженером на закритому військовому заводі.
Дізнавшись, що в місті Миколаєві будується потужна антарктична китобійна флотилія «Советская Россия», влаштовується туди на роботу машиністом. Працював там протягом 13 років. У 1962 році організовує там фотокіноклуб «Антарктика».
Окрім фотозйомки, Борис Павлович цікавився і журналістикою. Публікував свої статті та нариси у всесоюзних газетах «Правда», «Комсомольская правда», «Водный транспорт» та в обласних виданнях «Красное знамя», «Дальневосточный комсомолец».
У 1970 по 1972 рр. Б. П. Ревенко навчався на курсах режисерів-операторів аматорських кіностудій у Владивостоці. У 1974 році переводиться на китобазу «Советская Украина». Після чотирьох років роботи їде у відпустку до Луцька, де проживала сестра. Тут його запрошують очолити відділ аматорського фото-кіномистецтва в обласному Будинку народної творчості. У 1975 р. Борис Ревенко стає режисером аматорської кіностудії «Волинь».
Тут він знімав фільми, організовував фотовиставки, проводив семінари для аматорів. У період з 1962 по 1991 рік, коли кіностудія ще носила звання опорно-експериментальної студії Міністерства культури СРСР та ВЦРПС, провів 25 обласних конкурсів аматорських кінофільмів, 4 з яких - всеукраїнські, 1 - всесоюзний.
Загалом Борис Павлович Ревенко зняв біля 300 кінофільмів, 50 з яких стали лауреатами республіканських, всесоюзних та міжнародних конкурсів. Серед цих стрічок найвідомішими стали: «Світло витязя» (режисер Й. Струцюк, оператор Б. Ревенко), «В оселі чорного самітника» (режисер Й. Струцюк, оператор Б. Ревенко), «На відстані пострілу» (режисер Й. Струцюк, оператор Б. Ревенко), «Карпилівські вечорниці» (авторський фільм Б. Ревенка), «Відроджена земля» (авторський фільм про визволення болгарського народу від турецького ira, знятий у Болгарії, «Чарівник із Луцька» (авторський фільм про скульптора Станіслава Сарцевича), «Щедрий вечір на Поліссі» (режисер В. Герасимлюк, оператор Б. Ревенко), «На Купала я давала личко цілувати» (режисер В. Герасимлюк, оператор Б. Ревенко), «Іордан п’є воду зі своєї криниці» (режисер В. Герасимлюк, оператор Б. Ревенко), «Мистецьке прагнення душі, як Богом дана необхідність» (про талановитого вчителя з малювання з Горохівщини Василя Парахіна), «Щоб хліб родив» (режисер В. Бєлов, оператор Б. Ревенко), «Писанка мальована, з любов’ю подарована» (режисер В. Бєлов, оператор Б. Ревенко), «Скарб сердець» (режисер О. Юрченко, оператор Б. Ревенко), «Пісенна звитяга Челбаської» (режисер В. Бєлов, оператор Б. Ревенко, фільм знятий на Кубані), «Цілитель воленьки, або рецепти мужності патріота» (режисер В. Герасимлюк, оператор Б. Ревенко) – переможець конкурсу українського інституту національної пам’яті.
Серед творчих фільмів НАК «Волинь» – навчально-методичний фільм про роботу майстрів соломкоплетіння з Волині, «Стебло із усмішкою сонця» (автори: Руслана Вронська, Віталій Герасимлюк, Борис Ревенко) про роботу майстрів соломко- плетіння з Волині.
Остання робота народної аматорської студії «Волинь» під керівництвом Бориса Ревенка – фільм «Ранок з Тіффані» (режисер О. Федонюк, оператор В. Михно) – стала лауреатом шостого міжнародного кінофестивалю в Херсоні, отримавши золоту медаль ЙІМІСА (єдина найвища нагорода серед кіноаматорів України, заснована 1937 року).
Борис Павлович очолював волинський осередок Національної спілки кінематографістів України. Був також колекціонером, зокрема зібрав колекцію фотокінотехніки. У 2001 році на громадських засадах створив музей Волинського кінематографу та фотомистецтва. На сьогодні колекція нараховує понад 5 тисяч експонатів.
Помер Борис Павлович Ревенко 4 червня 2015 року на 79 році життя.
Література:
Ревенко Б. «Гран-прі» за кіно про Полісся / Б. Ревенко // Волинь-нова. – 2011. – 13 жовт. – С. 10.
Ревенко Б. Руїна / Б. Ревенко // Волинська газета. – 2015. – 7 трав. – С.
* * *
Відійшов у вічність Борис Ревенко... // Волинська газета. – 2015. – 11 черв. – С. 7.
Зозуля С. Десята муза – без вірного жерця... / С. Зозуля // Відомості. – 2015. – 11 черв. – С. 12.
Зозуля С. «Фонтан ідей», який живив людей / С. Зозуля // Волинь-нова. – 2016. –26 квіт. – С. 7.
Мельник В. Борис Ревенко двічі обійшов навколо світу, а створена ним кіностудія «Волинь» завойовує відзнаки на численних конкурсах / В. Мельник // Урядовий кур’єр. – 2012. – 25 квіт. – С. 18.
Москалець Д. О. Борис Ревенко – режисер та керівник народної аматорської кіностудії «Волинь» / Д. О. Москалець // Яровиця. – 2015. – № 1/2. – С. 166–168.
Штинько В. Не стало батька волинського кіно / В. Штинько // Волинь-нова. – 2015. – 6 черв. – С. 10.