Левчанівська Ірина – краєзнавець, фотолюбитель, кіноаматор
Народилася 17 листопада 1913 року в селі Линів, нині Локачинського району. В родині Ірининого дідуся Карла фон Гродзінського, яка поєднала німецьку та російську кров, панував культ освіти і культури. В такій же атмосфері Олена та Олександр Левчанівські виховували і свою єдину доньку Ірину. А ще змалку прищеплювали їй почуття патріотизму і вільнодумства.
Мати Ірини Левчанівської, Олена, була першою жінкою-сенаторкою Речі Посполитої від Волині (1922-1927) – працювала у Комісії закордонних справ, в Українському парламентському клубі. Вона відстоювала політичні, культурні і соціальні права українців. її пристрасні промови на захист місцевого населення звучали на високих зібраннях у Празі, Парижі, Женеві, Подєбрадах. А ще Олена та Олександр Левчанівські були активними членами «Просвіти».
Перша світова війна вирвала Гродзінських та Левчанівських з рідного маєтку, що опинився на прифронтовій території, і перетворила в біженців. Вісім перших років свого життя маленька Ірина провела у мандрах – у Петербурзі, Ніжині, Могилеві, Гомелі, Житомирі, Кам'янці-Подільському, Чорткові, Львові, Ковелі... Коли сім'я повернулася додому, побачила спалене село і зруйнований маєток. Довелося оселитися в Луцьку.
Восени 1921 року Іринка стала ученицею Луцької Першої української школи, яку 1923 перетворили на польську жіночу № 4. Батьки негайно забрали дівчинку і віддали до Луцької української гімназії. Ірина відвідувала «Пласт», школу танців відомого хореографа Василя Авраменка, брала участь у багатьох мистецьких патріотичних заходах, які проводила «Просвіта». Заочно закінчила Українську господарську академію у місті Подєбради (Чехія).
Після Другої світової війни працювала економістом Луцького маслопрому, з 1960 року – кіоскером в облкниготорзі, військторзі, облспоживспілці. Поза цими скромними посадами вирувало цікаве творче життя: Ірина Олександрівна, яка ще від мами перейняла захоплення фотографією, стала активною учасницею фотоклубу «Промінь», створювала аматорські фільми у кіностудії «Волинь». Багато її робіт відзначені нагородами на престижних конкурсах та фестивалях. Головне ж – усі ці роки Ірина Левчанівська зберігала документи, які стосувалися життя і діяльності її батьків, засвідчували важливі події, що відбувалися на волинських теренах.
Особливо активною стає творча і краєзнавча діяльність Ірини Левчанівської після проголошення незалежності України. Вона – учасниця багатьох науково-краєзнавчих конференцій, наполегливо веде пошук слідів матері, про яку після того, як ії 1939 року забрали енкаведисти, нічого не було відомо. Як вдалося з'ясувати, сенаторку Речі Посполитої від Волині, українську патріотку Олену Левчанівську розстріляли 1940 року разом з великою групою інтелігенції.
У червні 1997 року радник канцелярії сенату Республіки Польща Ярослав Завадський через Інститут дослідів Волині у Канаді роздобув адресу Ірини Левчанівської і звернувся до неї з проханням надіслати копії документів, що стосуються її мами, до архіву сенату. Це прохання пояснив тим, що увесь архів сенату було знищено під час Другої світової війни. А влітку 1999-го року маршалок сенату Аліція Гжеськов'як запросила Ірину Олександрівну на урочисте святкування десятиліття з часу відродження сенату. Ірина Олександрівна не змогла поїхати до Польщі, але надіслала вітального листа.
З-під пера Ірини Олександрівни одна за одною з'явилися книжки «Далеке і близьке», «Згадалось мені», «Сенаторка», «Ще не забулося», а також два фотоальбоми «Луцьк у 50-х роках XX століття на світлинах Ірини Левчанівської» і «Мій кольоровий Луцьк». У цих виданнях – багатий краєзнавчий матеріал, що проливає світло на «білі сторінки» історії Волині.
Серце Ірини Олександрівни зупинилося в неділю 1 травня 2011 року, на 98-му році життя. Поховали її на старому цвинтарі, що на вулиці Рівненській в Луцьку, поряд із могилою батька.
Література
***
Левчанівська І. О. "Згадалось мені..." : (спогади дитинства) / І. О. Левчанівська. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2001. – 94 с.
Левчанівська І. О. Далеке і близьке : (спогади дитинства) / І. О. Левчанівська. – Луцьк : Надстир’я, 2000. – 216 с.
Левчанівська І. О. І не забудеться... : (спогади) / І. О. Левчанівська. – Львів ; Луцьк ; Дубно : Джерело, 2008. – 87 с.
Левчанівська І. О. Луцьк колись і тепер... : (альбом світлини) / І. О. Левчанівська. – Львів-Дубно ; Луцьк : Джерело, 2009. – 111 с.
Левчанівська І. О. Мій кольоровий Луцьк : худож. вид. / І. О. Левчанівська. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2004. – 60 с.: іл.
Левчанівська І. О. Сенаторка : мемуари / І. О. Левчанівська. – Львів-Дубно-Луцьк : Джерело-Надстир'я, 2004. – 258 с.
***
Бондаренко Г. В. З історії Волинської "Просвіти" / Г. В. Бондаренко // Українське державотворення: проблеми і сучасність : зб. наук. пр. присвяч. 95-й річниці від часу заснування Луцьк. повіт. т-ва "Просвіта" / Волин. обл. орг. нац. спілки краєзнав. України, Каф. соц.-гуманітар. наук та суспіл. відносин Луцьк. ін-ту розвитку людини Ун-ту "Україна" ; [редкол.: Г. В. Бондаренко, О. Й. Дем’янюк, О. І. Кушпетюк та ін.]. – Луцьк, 2013. – [Вип. 8]. – С. 9–12.
Бондарчук Л. В об’єктиві її серця завжди була Україна / Л. Бондарчук // Волинь-нова. – 2013. – № 130. – С. 9.
Врублевський В. Від Краснопільського порога до Соловків / В. Врублевський // Реабілітовані історією. Житомирська область. – 2010. – Кн. 3. – С.120 –126.
Ірина Олександрівна Левчанівська // Джерело. – 2008. – 2 с.
Клімчук Л. Звязкова часу / Л. Клімчук // Луцький замок. – 2008. – № 48. – С.5.
Лис С. 17 листопада 100 років від дня народження І. О. Левчанівської (1913-2011) - краєзнавця, фотолюбителя, кіноаматора / С. Лис // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2013 рік / [ред.-упоряд. Є. І. Ковальчук, А. А. Панагайба] ; Упр. культури і туризму Волин. ОДА ; Волин. краєзн. музей ; Волин. ДОУНБ ім. О. Пчілки. – Луцьк, 2012. – С. 145–148.
Свереда Т. Веселка-життєлюбка, закохана у місто / Т. Свереда // Луц. замок. – 2013. – № 46. – С. 13.
Ткачук М. Відійшла у вічність зв’язкова епох / М. Ткачук // Сім’я і дім. – 2011. – № 19. – С. 4.