Літературно-музичний вечір «Я народився і жив для добра і любові», приурочений до 125-річчя від дня народження Олександра Довженка

 

18 жовтня у бібліотеці до 125-річчя від дня народження Олександра Довженка пройшов літературно-музичний вечір «Я народився і жив для добра і любові». Для слухачів курсів при ВІППО – вчителів музичного мистецтва і художньої культури (інтегрований курс «Мистецтво»), було цікаво більш глибоко пізнати творчість видатного кінорежисера, художника-графіка, письменника, громадського діяча, фундатора національного кінематографу та заслуженого діяча мистецтв. Демонструвалися документальні кадри та уривки фільмів про митця.

Його життя та творчість є прикладом безперервних думок, висновків та сумнівів... Лише в одному, напевне, він сумнівів не мав: у своїй любові до рідної України.

Одного разу в його долю увійшло кіно. Чи скоріш – навпаки, він прийшов у кіно назавжди. Його називали Гомером кінематографії. Навіть читаючи ту ж «Зачаровану Десну» чи щоденники, зримо бачимо творення образів кіно. Його німа стрічка «Земля» – у світовій скарбниці найкращих фільмів. Василь, який танцює на запилюженій сільській вулиці, повертаючись із побачення, яблука, що світять і наче пахнуть глядачеві – зримі образи таланту режисера. Фільми Олександра Довженка «Звенигора», «Арсенал», «Земля» з шаленим успіхом демонструвалися в Англії, Нідерландах, Бельгії, Франції, Південній Америці, Канаді, США, Греції, Туреччині...

 

На установчій конференції ООН у Сан-Франциско 1945 року виступив всесвітньо відомий Чарлі Чаплін. Він знайшов для українця такі слова: «Слов’янство поки що дало світові в кінематографі одного великого митця, мислителя і поета – Олександра Довженка». ЮНЕСКО відзначає всі його ювілеї.

«Фільм Довженка «Земля» мав глибокий вплив на молодих кіномитців, зокрема Франції і Англії», – написав Жорж Садуль в «Історії кіно». «Найкращі японські фільми «Рашьомон» і «Ворота пекла» зроблені під впливом Довженка», – твердить Артур Найт.

Проте «Земля» в СРСР була фактично заборонена після фейлетона Дем’яна Бєдного та виступів Олександра Корнійчука. Значно пізніше, у кремлівській лікарні, той же Дем’ян Бєдний скаже – мовляв, вже не пам’ятаю, чого я тоді виступив проти, але фільм був геніальний.

Довженко був талановитий у всьому, а заради хорошого кадру ладен на найсміливіші експерименти, вигадував нові ходи у монтажі, а під час зйомок міг днями чекати на справжню зливу, щоб дощ у кадрі був реалістичним.

Прикро, коли увесь світ називав Олександра Довженка поетом кіно, у себе вдома він був під забороною.

Сьогодні про визначного українця мають знати і пам’ятати, адже і ця любов, як і відданість рідній землі, жила в його серці до останнього дня.

Додаткова інформація