Чудотворна ікона Холмської Богородиці : повернення з небуття

   

Чудотворна ікона Холмської Богородиці : повернення з небуття / [Упр. культури і туризму Волин. облдержадміністрації]. – Луцьк : Ініціал, 2009. – 36 с. : іл.

 

 

 

    Історія  апостольського образа Хомської Богородиці така ж неймовірна, як і зцілення, що їх вона дарує людям. За своє тисячолітнє (!) життя вона допомогла одужати тисячам християн. Мільйонам – уселила віру, надію та любов.

Автором святого образа Лука, очевидно, не був. Але саме зображення Матері Божої, яке він написав, передало свою чудотворність копії цієї ікони – Холмській Богоматері.

Науковці донині не можуть пізнати таїни, що її тримає в собі одна з найбільш давніх у світі ікон Богоматері, датована ще ХІ століттям. Адже, написана на дошках кипарису, Богородиця могла увібрати в себе енергетику євангеліста Луки.

Є версія, що саме цей – з ікони євангеліста Луки написаний образ Матері Божої – був за шлюбний посаг царівни Анни, нареченої князя Володимира. А з Києва князь Данило Галицький перевіз ікону до колись українського міста Холма (нині – польський Хелм), аби прикрасити нею новозбудований на високій горі храм Пресвятої Богородиці.

Як засвідчують історичні джерела, відтоді апостольська ікона стала іменуватися Холмською Богородицею, і вже тоді, на початку XIII століття, дарувала людям надзвичайну благодать, а сам Холм неодноразово рятувала від орд Батия.

Коли в XVI столітті Холмський православний єпископ Діонісій змінив віру, то собором Пресвятої Богородиці (а відтак – і давньою іконою) стали опікуватися греко-католики, яких у тодішні часи ще називали уніатами.Вони обрамили чудотворний образ дорогоцінними шатами, а Папа Римський коронував Холмську Богородицю двома золотими коронами. Шана така дарована іконі тому, що на той час лише офіційно було зафіксовано близько 700 чудодійних зцілень, дарованих святим образом! А скільки їх було насправді – одному Господу й відомо.

Потім, коли Холм увійшов до складу царської Росії, уряд скасував унію. Відтак і святиня на Холмській горі повернулася у лоно православ’я. 1891 року ікону прикрасили новими срібними ризами, оздобленими дорогоцінним камінням.Чималих ризиків зазнав святий образ і в часи Першої світової війни. Його довелося переховувати спершу в Москві, а потім – у жіночому монастирі Києва.Втім буремні події і там могли знищити ікону Пресвятої Діви. Особливо з приходом більшовиків, які все, що стосувалося релігії, розкрадали й нищили, іменуючи це конфіскацією. Знаючи таке і хвилюючись за долю давньої святині, віряни зняли з Холмської Богоматері золоту і срібну оздоби, саму ікону розібрали на дошки й роздали кільком найвірнішим християнам.1940-го, коли Польщу окупували німці і в релігійних питаннях настав час «відлиги», відновилася й Холмська православна єпархія, на чолі якої став архієпископ Іларіон (Іван Огієнко). Саме його стараннями вдалося за три роки віднайти святий образ і у вересні 1943-го на свято Воздвиження Чесного Хреста урочисто внести чудотворну ікону до кафедрального собору Холма.

За свою більш як тисячолітню історію образ Матері Божої зазнав численних поневірянь. Коли татари руйнували храм Данила Галицького, їхні стріли й мечі не шкодували світлого лику Богородиці. Та храм своїми руїнами, наче батько дитину, накрив ікону і цілих сто років беріг від лихого ока. Тож у давні часи образ уцілів та відродився.У часи Другої світової Богородиця, яку намагалися поїздом вивезти з небезпечних територій, теж могла згоріти, адже потрапила під бомбардування. Тривалий час православні, які супроводжували святиню, так і думали: ніби образ зник у вогні.Але ні, він уцілів! Під час бомбардування святиню помітила двоюрідна сестра письменника Михайла Булгакова Іларія. Вона накрила Богоматір своїм тілом, а потім потайними стежками таки донесла в Люблін, де передала православному священикові, який згодом повідомив про це у Холм отцеві Гаврилові Коробчуку.Після того святиню знову, розібрану на дош­ки, потайки ввозила до України й десятиліттями переховувала родина Коробчуків. Спершу – на Івано-Франківщині у старшої доньки Гаврила Коробчука. А коли та померла, Богородицю взяла під свою опіку молодша донька Надія Горлицька.

Перш ніж розкрити таємницю перебування реліквії та показати світові одну з найцінніших ікон, Надія Горлицька довго вагалася. Але на той час святий образ був серйозно попсований недосвідченим художником, який поверх давнього зображення наніс шар сучасної фарби.Розуміючи, що з кожним роком стан ікони стає все тяжчим, Надія Горлицька таки показала образ. Першим, хто «з чужих» його побачив, став реставратор та іконописець Анатолій Квасюк.

Коли всі небезпеки лишилися позаду, Надія Горлицька зробила останній із важливих кроків: вона дослухалася до прохання земляків. А воно полягало в тому, що, оскільки холмщаків на Волині осіло найбільше, то хай би і Холмська Богоматір знайшла домівку тут же, в Луцьку.2000 року жінка безплатно передала безцінну святиню на довічне зберігання в Музей волинської ікони.

Але в укладеній тоді угоді родина Коробчуків поставила обов’язкову умову: одну з чотирьох апостольських ікон Богородиці мають не тільки надійно охороняти. Її мають зберігати так, аби люди завжди могли підійти до чудо­творного образа, побачити й відчути його віками намолену силу.Цей пункт домовленостей було виконано. Що, до речі, вважається унікальним та нині єдиним випадком у новітній музейній історії України. І відтоді ось уже сімнадцятий рік до Луцька їдуть паломники звідусіль, аби приклонитися перед одним з найдавніших у світі зображень Матері Божої.

Додаткова інформація