Музей волинської ікони
Музей волинської ікони. – Луцьк : Р. К. Майстер-принт, 2010. – 88 с.
Волинський іконопис має багатовікову історію і є однією з яскравих і самобутніх сторінок мистецької культури України. «Волинська ікона» - поняття, яке порівняно недавно утвердилось у науковій літературі та включає пам'ятки, що походять з території історичної Волині і написані іконописцями переважно у ХУІ-ХУІІІ століттях. Для волинських ікон характерні монументальність і внутрішня сила образів та одночасно простота і безпосередність, життєрадісність, відверта доброзичливість і ліричність. Сьогодні волинські ікони можна побачити в музеях України, Білорусі, Польщі, Росії, але більшість їх зберігається у Музеї волинської ікони в Луцьку.
Музей волинської ікони відкрився для відвідувачів 26 серпня 1993 року. Він став єдиним музеєм в Україні, експонати якого репрезентують регіональну школу іконопису. Основу колекції музею склали знахідки експедицій 1980-1985 років по обстеженню храмів Волині. Науковим керівником був відомий дослідник давнього українського мистецтва Павло Миколайович Жолтовський (1904-1986). Завдяки зусиллям учасників експедицій сотні сакральних пам'яток, які знаходились у напівзруйнованих закритих храмах, на горищах і дзвіницях діючих церков, були порятовані від загибелі. У фонди музею надійшли більше тисячі експонатів, з них 300 ікон ХУІ-ХУІІІ століть. Нині джерела поповнення збірки досить різноманітні. Чимало творів передані священнослужителями і церковними громадами з благословення керівників православних єпархій Волині, подаровані колекціонерами і окремими громадянами, привезені працівниками музею з експедицій. Сьогодні у фондосховищах музею зберігаються більше двох тисяч творів образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва, в тому числі декілька іконостасних ансамблів ХУІІІ-ХІХ століть. Окрема група експонатів - пам'ятки російського іконопису та предмети мідного художнього лиття XVIII - початку XX століть, вилучені на волинських митницях.
У залах Музею волинської ікони експонується більше ста пам'яток іконопису. Експозиція дає унікальну можливість познайомитися зі своєрідністю художньої мови і внутрішнього світу волинського малярства ХУІ-ХУІІІ століть, побачити твори декількох поколінь іконописців.
Ікони ХУІ століття «Юрій Змієборець», «Спас у Славі», «Розп'яття», «Богородиця Одигітрія» свідчать, що волинські майстри, зберігаючи канон та іконографію, творчо переосмислювали їх, створювали свої неповторні образи. Особливою силою, суворістю, ясністю і простотою форм вирізняється зображення Ісуса Христа на іконі «Спас у Славі» першої половини XVI століття у виконанні народного іконописця. Інше трактування образу бачимо на іконі того ж сюжету середини XVI століття. Лик Христа - просвітлений, відзначений духовним благородством і проникливістю.
Пам'ятки іконопису ХУІІ-ХУІІІ століть позначені певною художньою реалістичністю. В інтерпретацію традиційних християнських сюжетів місцеві іконописці вносили нові, співзвучні своєму часу інтонації та акценти. Колорит ікон будується на поєднанні вохристого, червоного, блідо-рожевого, сіро-блакитного, смарагдово-зеленого кольорів. Традиційним стає гравіювання золоченого або срібленого тла рослинним орнаментом. Зникає колишня умовність, відчувається прагнення до відображення простору, пластичного моделювання форми. В канонічну схему вводяться побутові деталі, пейзаж, архітектура. Характерні риси художнього стилю XVII століття яскраво втілюють ікони «Різдво Богородиці», «Вознесіння пророка Іллі», «Свята Варвара з житієм », «Моління».
У XVII столітті на Волині збільшується мережа малярських осередків, творча спадщина яких відрізняється стильовими та іконографічними рисами. Першою половиною XVII століття окреслюється діяльність «Волинського іконописця 1630 року» та майстрів його кола. Ікони «Покрова», «Юрій Змієборець», «Богородиця Одигітрія», «Спас Вседержитель» об'єднують статичність зображення, застосування контурної лінії, суворість і аскетичність лику святих. Твори «Михнівського маляра» приваблюють надзвичайною добротою та ліричністю образів. Його роботам «Святий Миколай», «Різдво Богородиці», «Причащання Святого Онуфрія», «Спас Вседержитель» притаманні насичений яскравий колорит, народний типаж, конкретність у передачі побутових деталей. Високий художній рівень іконопису Волині XVII століття демонструє ікона «Спас Вседержитель». Майстер створив образ виняткової духовної сили і краси. Ікона зачаровує витонченістю і класичною правильністю рисунка, вишуканістю колориту, ювелірною довершеністю візерунку різьбленого золоченого тла.
На зламі XVII-XVIII століть на Волині жив і працював талановитий іконописець Йов Кондзелевич (1667-після 1740). Ієромонах Білостоцького Хрестовоздвиженського монастиря, пізніше ігумен Хрестовоздвиженського монастиря у Луцьку - Йов Кондзелевич очолював іконописну майстерню з власним стилем і почерком, малярі якої розписували іконостаси та створювали ікони на Волині і за її межами. Твори Кондзелевича «Святий Георгій», «Спас Вседержитель», «Юрій Змієборець» зачаровують багатством та інтенсивністю колориту, бездоганно побудованими композиціями, досконалою красою ликів, художньою рафінованістю та аристократичністю.
У XVIII столітті художня культура Волині все активніше сприймає форми та ідеї західноєвропейського мистецтва, використовуючи їх у відповідності з власними традиціями і смаками. Нове світобачення приводить до пошуків нових ідеалів та образів в іконопису. Поширюються сюжети «Христос Виноградна лоза», «Коронування Діви Марії», «Причащання Святого Онуфрія» та ін. Ікони «Свята Параскева», «Святий Георгій», «Апостол Іоан», «Свята Катерина» написані у стилі бароко. їх об'єднують живописне моделювання, світський характер, посилена декоративність і насиченість кольорів. Іконописна умовність набуває форм, які нагадують реальність. На волинських іконах з'являються зображення замовників та підписи авторів.
Уявлення про майстерність і творчі пошуки волинських різьбярів, характер і стиль різьблення на Волині у ХУІІ-ХУІІІ століттях дають царські врата, скульптура та хрести-розп'яття. В експозиції представлені процесійні ікони (феретрони), в яких живопис поєднаний з різьбою.
В окремому залі експонується Холмська Чудотворна ікона Богородиці - унікальна пам'ятка візантійського мистецтва константинопольського письма кінця XI століття. З XIII століття ікона знаходилася у Холмі - столиці Галицько-Волинського князівства, де прославилася багатьма чудесами, тому і стала іменуватися Холмською. З нею пов'язані імена відомих історичних постатей - князя Данила Галицького, польського короля Яна Казиміра, Папи Римського Климента XII, російського імператора Олександра III. З 1944 року ікона зберігалася в родині православного священика Гавриїла Коробчука. У 2000 році його донька Надія Горлицька передала ікону до музею. Сьогодні до Чудотворного образу йдуть екскурсанти і паломники, влаштовуються урочисті й велелюдні хресні ходи.
Музей волинської ікони відкриває для відвідувачів вічні духовні цінності. Ікони в експозиції сприймаються і як урочистий образ для пошанування, і як витвір мистецтва, що викликає захоплення майстерністю виконання.