Помилка
  • JUser::_load: не можу завантажити користувача з ID: 61

Шабліовський Євген Степанович

Шабліовський Євген – український літературознавець

Євген Степанович Шабліовський – український літературознавець, член-кореспондент АН України, заслужений діяч науки України, лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка.

Народився 27 квітня 1906 р. в Камені-Каширському в родині вчителя міністерського двокласного училища Степана Шабліовського. Батько Євгена був високоосвіченим, авторитетним, мав прогресивні погляди на життя й тогочасну дійсність, перебував у знайомстві із родиноюТесленків- Приходьків, які на початку ХХ ст. проживали в селі Запруддя (тоді – Ковельського повіту, а нині – село Камінь-Каширського району). Він листувався з Лесею Українкою, Степаном Васильченком, іншими відомими літераторами та громадськими діячами. Євген Шабліовський у листі до вчителя Василя Кмецинського писав: «У мене було цікаве листування мого батька з Лесею Українкою, Степаном Васильченком, іншими; були й фото батька із М. Калініним, але все це загинуло під час мого арешту».

Мати Лісланія Флоріанівна знала багато народних поліських пісень, «була весела, жвава, трудолюбива... прививала дітям любов до природи, добра, поваги до простого народу».

Євген був меншим сином у сім’ї Шабліовських.

У 1912 р. Шабліовські виїхали з міста. «Я був ще маленьким хлопчиком (6 років), коли батько мій змушений був під тиском властей залишити Камінь-Каширськ», – писав Євген Степанович в одному з листів. Спочатку родина поселилась на Брянщині в м. Клинці, пізніше – проживали на Житомирщині. Ще 15-річним юнаком Євген воював у частинах особливого призначення. Згодом він поступив у Коростишівський технікум на педагогічні курси, працював учителем у селах Житомирської області.

У 1926 р. в житомирській газеті «Радянська Волинь» вийшла друком стаття Є. Шабліовського про творчий спадок Т. Г. Шевченка. Ця праця стала тією точкою відліку, яка визначила зміст його майбутнього життя: з тих пір тема шевченкознавства стала ключовою в науковій діяльності Євгена Шабліовського.

У 1930 р. він екстерном складає іспити на історико- філологічний факультет Київського інституту народної освіти й одночасно навчається на вечірньому відділенні медичного інституту; згодом – аспірант Київської філії Інституту Т. Г. Шевченка, де навчається в 1930-1932 рр. Євген Степанович продовжує досліджувати літературну спадщину Тараса Шевченка, Івана Франка, вивчає творчість Лесі Українки, Степана Васильченка. Вибір таких тем для досліджень, вочевидь, не був випадковим, адже його батько перебував у знайомстві із цими діячами, листувався з ними.

У 1934 р. Є Шабліовський був обраний членом-кореспондентом АН УРСР і призначений директором Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка. Він - автор праць «Пролетарська революція і Шевченко» (1932), «Т.Г.Шевченко та його історичне значення» (1933), «Т.Г.Шевченко, його життя та творчість» (1934). Того ж

року одним із перших літераторів на Україні вчений став членом новоутвореної Спілки письменників СРСР.

У Камінь-Каширському музеї, де створено експозиційний розділ про життєвий і науковий шлях вченого, представлені прижиттєві видання книг Є. Шабліовського: «Шевченко і російська революційна демократія» (1958), «Патріотичні ідеї в творчості Шевченка» (1961), «Народ и поэзия Шевченко» (1964), «Світова велич Шевченка» (Збірник матеріалів про творчість Т. Г. Шевченка в трьох томах. Редакційна колегія: Бажан М. П. (голова редколегії), Вервес Г. Д. Комишанченко М. П., Пільчук І. І., Шабліовський Є. С.) (1964), «Тарас Шевченко і наша сучасність» (1964, болгарською мовою), «Шляхами єднання» (1965), «Гуманізм Шевченка і сучасність» (1961), «Естетика художнього слова» (1976) тощо та брошури українською, англійською, болгарськіою російською мовах (загалом – 34 од.)

У період творчого розвою, коли вчений багато працював і мав великі плани на перспективу, його життя різко змінюється: в ніч на 15 листопада 1935 р. Євгена Шабліовського заарештовують як «активного учасника троцькістсько-націоналістичної бойової терористичної організації». З того часу розпочинається його страдницький шлях по сталінських ГУЛАГАх.

Після 20-ти річного перебування в засланні Є. С. Шабліовський разом із дружиною Оксаною Світлик із Прикарпаття, яка теж перебувала в Ухто-Іжемському виправному таборі за «антирадянську пропаганду», повертається в Київ.

Учений повністю віддається науковій діяльності. В 1956 р. захищає кандидатську дисертацію «Т. Г. Шевченко и русская революционная демократия» на здобуття вченого ступеня кандидата філологічних наук. У 1958 р. виходить друком друге видання «Шевченко і російська революційна демократія», а в 1962 р. в Москві – «Т. Г. Шевченко и русские революционные демократы. 1858-1861», за яку автор в 1964 р. був удостоєний Ленінської премії в галузі науки. У цьому ж ювілейному році Є. Шабліовський проводив «активну участь у підготовці до 150-річчя з дня народження великого поета, революціонера-демократа Тараса Григоровича Шевченка».

Вчений перебував у вирі наукового життя: він – голова редакційної колегії 12-ти томного видання творів Лесі Українки, член редколегії 50-ти томного академічного видання творів І. Франка, 8-томної «Історії української літератури» та Шевченківського словника в двох томах.

Дослідження життєпису Т.Шевченка впродовж усього життя було темою номер один в науковій діяльності Є Шабліовського. Окрім того, він зробив вагомий внесок у вивчення творчості Г. Сковороди, Лесі Українки, І. Котляревського, І. Франка, П. Тичини, І. Микитенка, дослідження польської, білоруської, російської, грузинської, азербайджанської, туркменської літератур. Учений брав участь у міжнародних з’їздах славістів у Москві, Празі, Польщі, Болгарії та в багатьох літературознавчих конференціях.

У 1979 р. за визначні наукові літературознавчі дослідження Євгену Шабліовському присвоєно Державну премію ім. Тараса Шевченка

Він працював майже до останніх днів свого життя. Помер Є. С. Шабліовський 10 січня 1983 р.

У 2006 р. з нагоди 100-річчя від дня народження вченого у Камені-Каширському було встановлено меморіальну дошку, а у видавництві Волинської обласної друкарні вийшла книга Володимира Денисюка «Зоря тернистої долі». Нині міська школа-ліцей у Камені-Каширському носить ім’я Євгена Шабліовського. Його іменем названа одна із вулиць міста. У 2014 р. Волинська облтелерадіокомпанія зняла фільм про життя і науковий шлях вченого (редактор М.Андрушко).

 

Література:

Денисюк В. Т. Зоря тернистої долі / В. Т. Денисюк. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2006. – 160 с.

Денисюк В. Т. Камінь-Каширський 800 років від першої писемної згадки про місто і історія і сучасність / В. Т. Денисюк. – Луцьк: Надстир’я, 1996. – 176 с., іл.

Коцюбинська М. Х. Листи і люди і роздуми про епістолярну творчість / М. Х. Коцюбинська. – Київ : Дух і літера, 2009. – 582 с.

Про Є. С. Шабліовського – див. Іменний покажчик

Кульчий О. В. Документальна скарбниця Шевченківських лауреатів / О. В. Кульчий, Т. М. Малярчук, В. Ю. Бентя. – Київ : Кліо, 2013. – 323 с.

Про Є. С. Шабліовського – див. Іменний покажчик.

Бабій В. З людьми і для людей : (літ. про Є.С. Шабліовського з фондів ВДОУНБ імені Олени Пчілки) / В. Бабій // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Камінь-Каширський в історії Волині та України. – Луцьк, 2006. – Вип. 20. – С. 149-151.

Денисюк В. Євген Шабліовський / В. Денисюк // Літопис Камінь-Каширщини : іст.-краєзн. нарис. – Луцьк, 2001. – С. 299–307.

Денисюк В. Незламний Шабліовський / В. Денисюк // Реабілітовані історією : у 27 т. Волинська область / авт. тексту: М. М. Кучерепа, В. В. Вісин, О. Ю. Ленартович, В. В. Оніщук, О. І. Півень, О. П. Сущук. – Луцьк, 2010. – Кн. 1. – С. 574-580.

Денисюк В. Тернистий шлях Євгена Шабліовського : (до 100-річчя від дня народж. члена-кореспондента Акад. наук України, лауреата держ. премій УРСР і колишнього СРСР, відом. вченого-шевченкознавця, одного із перших членів Спілки письменників України / В. Денисюк ; Шумік Н. Життя, наукова і творча діяльність Євгена Степановича Шабліовського та його роль в українській та світовій культурі / Н. Шумік ; Пащук І. Пам’ятні автографи Євгена Шабліовського / І. Пащук, Пась Н. Фонд Є. Шабліовського в Камінь-Каширському краєзнавчому музеї / Н. Пась; Кривдик В. Мої спогади / В. Кривдик // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Камінь-Каширський в історії Волині та України : .матеріали XXВолин. обл. наук.-практ. іст.-краєзн. конф. присвяч. 15-й річниці Незалежності України, 810-й річниці першої писем. згадки м. Камінь-Каширського та 100-й річниці від дня народж. укр. літературознавця Євгена Шабліовського. – Луцьк, 2006. – Вип. 20. – С. 135-138, 138-142, 142-144, 144-146, 146-149.

Корецька О. Матеріали Є. С. Шабліовського у фондах Волинського краєзнавчого музею / О. Корецька // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Сторінки історії Камінь-Каширщини : матеріали XXXVII Всеукр. іст.-краєзн. наук.-практ. конф., м. Камінь-Каширський, 27 жовт. 2010. – Вип. 37. – С. 81-85.

Яблонська О. Штрихи до портрета Є. Шабліовського-літературознавця / О. Яблонська // Волинь у житті та творчості письменників : зб. наук. пр. / упоряд. Н. Г. Сташенко. – 2-ге вид., доп. і перероб. – Луцьк, 2007. – С. 142-147.

Денисюк В. Т. Євген Шабліовський : табірні муки й тріумф визнання / В. Т. Денисюк // Яровиця. – 2014. – № 1-2. – С. 15-16.

Незабутні шанують видатних земляків // Волинь-нова. – 2014. – 12 черв. – С. 2.

Придатко С. Євген Шабліовський – серце ветеранів інтелекту // Полісся. – 2014. – 3 трав. – С. 2.

***

Пушкар Н. 27 квітня 100 років від дня народження Є. С. Шабліовського (1906-1983) – українського літературознавця // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2006 рік / упр. культури і туризму Волин. ОДА ; Волин. краєзн. музей ; Волин. ОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, Е. С. Ксендзук. – Луцьк, 2005. – С. 65-68.

Шабліовський Є. С. // Енциклопедія українознавства. – Львів,2000. – Т. 10. – С. 37-82.

Шабліовський Є. С. // Шевченківські лауреати 1962-2001: енцикл. довід. – Київ, 2001. – С. 610-611.


Додаткова інформація