Ой писали писанку

 Ой писали писанку,

Писанку-колисанку

Різними розводами – символи знаходили.

Ой писали писанку,

Мов мережку, вишивку –

До Богів розмову

Сяйну, кольорову.

Писанку з мережками

Стали обережками.

В них чаклунь записана, зло вбиває списами…

 

Віра Ворскло.

 

Мудрі люди кажуть: "У світі доти існуватиме любов, доки люди писатимуть писанки". Кожна писанка - це ніби маленький світ. Тут і небо із зорями, і вода з рибами, і дерево життя з оленями й птахами, і засіяне поле, і трибанні церкви - усе це вималюване у певному порядку для того, аби підтримати лад та рівновагу у нашому світі.

Історія писанок пов'язана з ритуалом весняного відродження на землі.Перетворювати звичайне куряче яйце на чарівну писанку за старих часів уміла кожна слов'янська жінка. Хранителька домашнього вогнища повинна була з року в рік «оновлювати світ». Для цієї святої справи їй, окрім яєць, потрібні були: непочата вода, непочатий вогонь, нові горщики, нова полотняна серветка, бджолиний віск, свічка, фарби, розламана надвоє кісточка-вилка, узята з півнячих грудок.

Непочатий вогонь добував господар сім'ї, непочату воду господиня брала опівночі з семи джерел. Фарби добували з пелюсток квітів, кори, коріння і листя дерев. Узор майстрині не вигадували, а списували з торішніх писанок - з року в рік, від бабусь-прабабусь. А до предметів, причетних до приготування писанок, ніхто, окрім самої господині, не смів навіть торкатися.

Так писали писанки наші далекі предкині, наші прабабусі. Ця традиція нараховує вже близько 8 тисяч років. Звичайно ж, з часом правила писання спростилися. Вода проста, кип'ячена, писанок - спеціально виготовлений у вигляді невеликої металевої воронки, а фарби беруться як «від Бога, так і від людей». ;-) Але традиція проминула всі труднощі і змогла вижити й донині.

Поділ писанки

Для наших предків числа були священними, у кожного було своє значення і своя сила. Тому поділ поверхні яйця на певну кількість частин і стале повторення деяких елементів не випадкові.

Поділ на два передавав уявлення про два світи. На три ділили найчастіше по вертикалі, так позначали три небесних сфери. При поділі на чотири утворюється хрест, що означає чотири сторони світу.

Класичний поділ півсфер на чотири частини, кожна з яких поділена на три, передає уявлення про чотири пори року з трьома місяцями. За іншими уявленнями світ ділився і на шість сторін. Таку просторову орієнтацію передає шестикутна зірка.

Дуже цікавий поділ на сорок частин, так звані сорококлинці. Кожен клинець позначав якийсь вид людської діяльності або явище природи, а в християнському баченні - сорок днів посту.

Символіка кольорів

Червоний - мабуть є найбагатозначнішим кольором і найдавнішим. Символізує добро, радість життя, для молодих - надію на щасливий шлюб. Саме червоне яйце є головним символом Воскресіння, жертовності і небесного вогню. Символізує також пролиту за людей кров воскреслого Спасителя і радість життя.

Жовтий - небесне світило, тепло, врожай.

Зелений - означає весняне пробудження природи, надію, життя.

Блакитний - небо, повітря, чистота і здоров'я

Бурий, коричневий - землю і її приховану життєдайну силу.

Чорний - колір ночі, потойбіччя, всього невідомого і таємного. В писанці, будучи тлом, виявляє силу інших кольорів, так само, як в житті темрява дає змогу зрозуміти, що таке світло. Також символізує нескінченність життя людини, продовження буття після смерті.

Орнаментика

При поділі яйця утворюються поля різної форми і величини. Вони становлять основу для розміщення елементів орнаменту. Кожен із таких знаків прийшов до нас із глибини віків. Закарпатські писанки так само як і українські - це ціла світоглядна система з десятками орнаментальних мотивів. Подаємо основні найпоширеніші накреслення знаків на писанках. Читаючи їх, можна глибше збагнути сенс Великодня.

СОНЦЕ

У давнину Великдень був одним з традиційних свят вшанування сонця. Люди вважали, що небесне світило - то Боже око. У міфологічному світогляді світло символізує видющість і правду, а темрява, ніч, туман є своєрідними синонімами сліпоти і кривди. Народне повір'я стверджує, що з першим променем вранішнього сонця, зі співом півня гаснуть сили темряви. Отож, сонце символізує знання, справедливість, переможця всілякого зла.

Сонячне світло - це символ єдності, впорядкованості світу. Це також символ ясного і тверезого бачення, правосуддя.

Сонце зображали на писанках різними спеціальними знаками - у вигляді кола, восьмираменної зірки, хреста, тринога, свасті. Ці зображення мали свої назви: восьмираменна зірка називалася ружею; а ружі бували прості, бокові, повні, сторцеві. Триніг - це було зображення трьох променів, що виходили з однієї точки і були закручені в один бік. Ще він мав назви тригвер, трикверт. Свастю ще називали сваргою, гачковим хрестом.

ХРЕСТ

Сонячний знак, стародавній символ сонця, вогню, душі. В орнаменті його називають «божим знаком» і пов'язують з Древом Життя (світовим деревом). Хрест - це перетинання двох ліній: горизонтальної (часу) і вертикальної (вічності) - волі людської з волею Божою. Хрест є водночас і буттям, і небуттям. Для християнина хрест є початком і кінцем, власне життям. Розп'яття стало символом страждання і радісного воскресенія. У християнстві хрест - також символ відкуплення від гріха і смерті.

Походить від схематичного зображення птаха, в давнину сонце уявлялось птицею, що летить по небу. Також є символом чотирьох сторін світу, чотирьох вітрів, чотирьох пір року.

ЗОРЯ, РУЖА

Дві восьмираменні зірки на писанці - це знак сонця. У давнину зорю також пов'язували з Великою богинею, чий чоловік - божество неба, місяць. Стародавнє зображення півмісяця з зіркою символізує цю пару. В українському фольклорі зіронька - це символ дівчини, місяць - символ парубка. В українських обрядових піснях зоря оспівана як панна-красуня. На світанку вона розсипає по луках і садах срібну й перлинну росу.

Зорю зображають по-різному. Буває п'яти- шести- семи-, восьмираменна. Шестикутна зірка з'явилася ще на початку Неоліту. Це знак шести сторін горизонту, проте співвіднесених не з землею, а з небом. Це також знак року: дві половинки по шість місяців. Зображення шестираменних зірок поширені у традиційному різьбленні українців. Восьмикутна зірка часто присутня на українських вишивках і ткацьких виробах.

Містить в собі косий хрест, прямий хрест, а також лівосторонню і правосторонню свасті. В народній символіці -  незмінний символ любові. Подарувати писанку з ружею означало освідчитися в коханні. ;-)

КВІТИ

Образ квітів в українській традиції багато чому подібний до образу зірок. Квіти і зірки символізують душі людей, а образ квітів більше пов'язаний із дітьми.

За традицією, жінкам, які довго не мають дітей, радять розмальовувати писанки квітами і дарувати їх дітям. Оселя, сповнена дитячим сміхом, - немов Божий квітник.

Один із найпопулярніших мотивів у закарпатському писанкарстві.

ГІЛКА-СОСОНКА

Ще один надзвичайно часто використовуваний у Закарпатті символ.

Зелені дерева, гілки і листя - один з найдавніших символів життя, щорічного весняного відродження, вічної молодості, здоров'я, росту.


ЗАВИТОК, ЗМІЙ, СПІРАЛЬ

Завиток, спіраль або змій, як символ життєвої сили тазародження життя, відомий у мистецтві з найдавніших часів. Завиткові форми дуже часто трапляються у природі: галактики, мушлі, бруньки, паростки, рельєфні заглиблення шкіри на долонях, подвійна спіраль молекули ДНК, що є в кожній клітині живого організму.

Спіраль є символом часу, циклічних ритмів року, народжень і смертей. Вона позначає розвиток, рух до вдосконалення. За давніми віруваннями змій був володарем земних вод, богом прадавнього океану - хаосу, з якого постав світ. Змієві приписували безсмертність, мудрість і лікувальну силу. Писанки зі спіралями дарують на здоров'я.

S-ПОДІБНИЙ ЗНАК ВІЧНОСТІ

Це знак єднання протилежностей, на якому тримається світ.

«Боротьба» тепла й холоду, дня і ночі, світла й темряви, чоловіка і жінки, але між цими двома «полюсами» - знак єдності, знак первопочатку і вінця завершення.

БЕЗКОНЕЧНИК АБО КРИВУЛЬКА

Символ води. За міфами і легендами різних народів, вода існувала ще до створення світу у вигляді первісного «синього моря». Саме з неї постали земля, сонце і все живе. Тому вода є символом вічності і, водночас, плинності часу.

Вода також є посередником між світом живих і потойбіччям. На «той світ» у казках можна потрапити через криницю або переправившись через річку чи море. На Великдень кидали на воду шкаралупки із крашанок, таким чином ніби повідомляючи предкам, що їм уже час святкувати їхню Пасху. Воду як втілення жіночого життєдайного начала вважають джерелом родючих сил природи. Водою, як і вогнем, очищаються від бруду тілесного і душевного. Символіка очищення лежить в основі християнського обряду хрещення. Сльози - також очищують. До того ж, як і вода, вони є посередниками між світами - щиро плачучи, людина ніби омивається й очищується. Будучи необхідною для всього живого, вода водночас могла бути злою і невблаганною в час весняної повені.

Символічні зображення води - це прямі чи хвилясті лінії, «безконечник», орнаментальні зображення-зигзаги, хвилясті візерунки.

СОРОК КЛИНЦІВ

Трикутники часто зображують у поєднанні один з одним. Вважають, що трикутник, розміщений вершиною догори (полум'я), символізує чоловіче начало, стрижень духовності, творчість; а вершиною донизу (чаша) – начало жіноче, лоно, що приймає, мудрість. У поєднанні вони, ясна річ, означають повноту, ей сс творення і збереження всесвіту, родючість. Це ромб, квадрат або шестикутна зірка. Символіку впорядкування, розвитку і родючості має також площина, всуціль вкрита трикутниками, тобто писанковий мотив «40 клинців». Таких трикутничків-клинців на писанці може бути і 48, і понад 50. Сім «сороківок» - дитя перебуває у материнському лоні. Вважають, що число 40 означає зупинку – випробування перед виходом. Писанка «40 клинців» ей  позначає 40 днів Великого посту, що провадить до вдосконалення і найбільшого свята та нагадує про 40 років блукань по пустелі Божого народу – до цілковитого визволення від рабства.

ДЕРЕВО ЖИТТЯ

Древо життя, або ж Світове дерево, символізує єдність усього світу. Це своєрідна модель Всесвіту, де для кожної істоти, предмета чи явища є своє місце. Це також посередник між світами - своєрідна дорога, міст, драбина, якими можна перейти до Вишнього світу. В образі древа поєдналися уявлення про час, простір, життя і смерть. На горизонтальній площині світове дерево і простір довкола нього діляться на чотири частини, відображуючи уявлення про час (ранок, день, вечір, ніч; весна, літо, осінь, зима) і простір (схід, південь, захід, північ). На вершечку дерева днює сонце, саме його «рух» зумовив чотиридільний «поділ» простору довкола нього. По вертикалі дерево ділиться на три частини: нижню - коріння (підземний світ), середню - стовбур (земний світ) та верхню - крону (небесний світ). Із кожною з цих частин пов'язані певні істоти. Внизу, побіля коріння, мешкають змії, жаби, риби, водоплавні птахи і тварини, бо нижня частина дерева символізує не лише підземний світ, а й воду. У середній частині, на землі, довкола дерева гуртуються великі тварини: тури, олені, коні, ведмеді, вовки. Це також світ людей.

У верховітті Світового дерева селяться птахи і бджоли, тут же розташовані й небесні світила. У міфологічних уявленнях світ членується на три виміри: людина (мікрокосм), суспільство та всесвіт (макрокосм). Або ж літописні яв, нав і прав - світи сучасний, потойбічний та ідеальний - небесний. Причому всі явища природи, події у суспільстві і переживання окремих людей відбувалися однаково як у кожному з цих трьох вимірів, так і в них усіх водночас як у єдиному організмі. А дерево є посередником між цими світами, або розміщує ці світи на собі. За його допомогою можна переходити з одного світу в инший (у світ предків, у небесний світ). Дерево життя найчастіше зображають у вигляді деревця з квітками у вазоні. Поширеною його назвою на писанках є «вазон».

Найпростішим позначенням дерева-сім'ї є, можливо, стовбур із трьома гілочками - батько, мати і дитя.

ГРАБЕЛЬКИ, ГРЕБІНЦІ, ТРИКУТНИЧКИ З ГРЕБІНЦЯМИ

Належать до символів, що пов'язані з водою. Зображають хмари і дощ. Писанки із грабельками писали в посуху, гадаючи, що написавши цей знак, можна викликати довгожданні небесні води. Це – живлюща волога, яка запліднює землю, дух, що просвічує матерію. У світотворчих колядках дощ називають «самим Господом Богом». Це «небесна вода», що поєднує небо і землю. Коли падав дощ і водночас світило сонце, то казали, що то купаються ангели й Матір Божа.

Також зображують ІНШІ СИМВОЛИ:

Качині лапки, Божа ручка, рукавичка, дідові пальці

Пташиний слід також був оберегом, як відбиток руки язичницького Бога-Сонця, яке, як ми вже розповідали, в давнину асоціювалося з птахом. Подібні знаки символізували владу, заступництво, цілісність –все те, що пов'язувалося з пошаною до руки.

Сварга

Сварга, знайома майже всім стародавнім народам, позначає вічний рух Космосу і творчої енергії. Ця назва походить від санскритського «добре» і « из». У багатьох культурах цей знак пов'язували з сонцем і небом. Сварга, кінці якої закручуються « изе сонця», означає деградацію, руйнування. Та ж, що закручується «за сонцем», символізує поступ, розвій, рух до вдосконалення. Позначає Божу велич. Один із найстаріших знаків узагалі.

Виноградна лоза

У християнстві виноград – символ духовного відродження. Виноград – це стародавній символ роду. Він часто зустрічається в обрядових піснях для дівчини. Про « изе  изе вино» співають у колядках хлопцеві, якому зичать щасливо одружитися. Родині співають про застелений стіл, на якому стоять три чаші вина: господарю, господині та їхнім дітям. Існує легенда, що коли хтось виявляє до людей особливу любов і доброту, відбувається чудо: звичайна вода перетворюється у вино.

Дубовий листок

Дубове листя символізує силу, довголіття, терпіння. З жолудями – означає духовну і тілесну зрілість. Стародавні слов'яни по особливому шанували дуб, пов'язуючи його зі священною твариною – вепром. Коли народжувався хлопчик – батько садив на його честь дубочок. За переказами, хрест, на якому розіп'яли Спасителя, був витесаний з дуба. Зображення дубового листка для християн є святим знаком Божої справедливості.

Баранець

До Вселенського собору 692 р. Ісуса Христа зображали у вигляді ягняти. Вівця, ягня – жертовна тварина, символ смирення, невинності, безмежної любові. Є українська приказка: Вівця, як бджола. А інша приказка пояснює сенс попередньої: Бджола мед носить не для себе, вівця шерсть носить не для себе. І бджолі, і вівці властива самопожертва, тому вони є образом «божої тварини». Візерунок «баранячі ріжки» на писанках, вишивках у різьбярстві й ткацтві пов'язується із завитками молодих рослинних пагонів.

Пташка

Птаха символізує людську душу. Існує повір'я, ніби душа прилітає пташкою до новонародженої дитини. Пташкою вона й відлітає, коли людина помирає. Птахи поєднують  изе і небесне, вони приносять людям різні вісті (і хороші, й погані), як правило, здалеку  из потойбіччя.


І… кожен регіон України мав свої традиції та особливості писанкарства. Одного погляду на писанку було достатньо, щоб сказати в якій області її було виготовлено та що саме хотів сказати автор писанки (деякі з писанок розповідали цілі історії про життя людини чи цілої родини).

Волинську писанку ділять на кілька парних полів, на яких зображають вітрячки, грабельки та спіральки, на вишневому або зеленому тлі – колір орнаменту: жовтий, помаранчевий, червоний, білий, рожевий. На писанках поширене поєднання геометричних та рослинних орнаментів: символів родючості, землі та води (трикутники, решіточки, хвилясті лінії). Вітрячок, грабелька, сосонка, зірка, павутинка – орнаменти, за якими впізнається волинська традиційна писанка. Здебільшого вона одноколірна, хоча в добірці волинських писанкових орнаментів з альбому Ольги Косач «Український народний орнамент вишивки, тканини, писанки» 1876-го року, колористика більш розмаїта. Цю колекцію з 23 писанок відтворила майстриня з м. Олександрія на Кіровоградщині Ірина Михалевич спеціальнодля Волинського краєзнавчого музею. Кольорова гама зазначена у виданні, вона лише дібрала природні барвники: морожені чорниці, червоні пелюстки цезальпінії, засушену ромашку.

Добірка з колекції Ольги Косач.

Переважно на Волині робили крашанки, бо це значно простіше, і, здебільшого, в суботу. В деяких селах у четвер писали писанки, бо це складніше, а крашанки — вже напередодні самого свята. «А от в селі Гуша Любомльського району казали, що робити писанки і крашанки треба в четвер, тоді вони будуть дуже довго зберігатись». Найпоширенішою фарбою був «цибулник», тобто цибулиння, але використовували і молоді пагони тополі, вільху.

В деяких селах для кожного члена родини святили окреме яйце, але подекуди була й традиція очищати одне і ділити на таку кількість членів родини, яка була за столом. Це символізувало її міць, об’єднання і те, що всю родину згуртувало свято. Вмивалися крашанками, щоб бути «красними», тобто здоровими. Шкарлупки від яєць кидали в піч або на воду, вважаючи, що вода донесе їх до померлих.


Лемківщина. Тут поширеними були одно- та двоколірні писанки: червоні, жовті, помаранчеві, зелені, блакитні та білі (чорний колір майже не зустрічався). На великодніх писанках лемки зображали сонце, зорі, хрести та троянди (ружі).


На писанках Бойківщини нараховувалось до 100 варіацій малюнків: зірки, кривульки, тричверті, спіралі тощо. Кожен символ ніс своє значення. Наприклад, арійський символ сонця (свастика) був побажанням довголіття та щастя, кривульки та спіралі – символізували «нитку життя (долі), життєвий шлях» та вічність руху сонця.

Писанки Гуцульщини вважались найінформативнішими – на них можна було прочитати цілу історію про життя людини. Початково гуцульські писанки мали жовтогаряче забарвлення, пізніше на них з’явились й інші кольори: блакитний, червоний, рожевий та фіолетовий. Кожен колір мав символічне значення: чорний – земля,червоний – життя, сила, здоров’я та кохання, білий – чистота та святість, жовтий – колір сонця та достатку, зелений – весна та пробудження природи від зимового сну. Серед візерунків на гуцульських писанках зустрічаються хрест (символ Бога), трикутник (подружня пара), драбинка (символ прагнення до вищого), дерево (древо життя, древо роду), а також тваринні та рослинні мотиви: дубові листочки (сила), колоски (достаток, гарний врожай), пташки. Гуцульські писанки вирізняються тонкістю, ніжністю та мініатюрністю.


Космацькі писанки є більш барвистим різновидом гуцульських писанок. Традиційно на них зображали геометричні візерунки, які поєднувались з деревом життя (гілочкою з птахами), гуцульською хатою, кониками, метеликами, рибками тощо. Зустрічаються на них і квіти-ружі.


Покутські писанки мають зелене, синє, червоне, коричневе або жовте тло, на яке нанесено великий малюнок з рослинними мотивами та ліній, які ділять писанку навпіл або на більше дрібних частин. Характерною ознакою цих писанок є яскраві контрастні плями на всій площині яйця.


На Буковині популярними були геометричні малюнки досить великого розміру. Серед орнаментів зустрічались смужки, розети, які розміщувались на темно-червоному або чорному тлі.


Прикарпатські писанки мають жовте, помаранчеве та чорне забарвлення. На писанках зображають церкви з хрестами, свастику та розп'яття зі схематично зображеною людиною.


Сокальські писанки вирізняються деталізованими переважно рослинними мотивами, нанесеними на червоне, чорне, темно-зелене чи бузкове тло (інколи малюнки наносять і на нефарбовані яйця). Серед популярних орнаментів: дубове листя, гачкові хрести, решітки, сонечка, вітрячки, метелики тощо.


На Поділлі поширені писанки темних кольорів: чорного, фіолетового та коричневого. Візерунки також мають неяскраве забарвлення: чорного, червоного та білого кольору (інколи зустрічається жовтий та зелений). Серед орнаментів геометричні, рослинні та тваринні мотиви: дубове листя, курячі лапки, черепашки тощо. На писанках-подарунках малювати візерунки-побажання. Наприклад, для дітей зображали квіточки та метеликів, для хліборобів – колоски, як символ гарного врожаю.


У Причорномор’ї найпопулярнішими кольорами для писанок було поєднання синього та зеленого, червоного та чорного, а також жовтого та зеленого кольорів. Орнаменти найчастіше були геометричні та рослинні.


На Наддніпрянщині на писанках зображали рослинні мотиви на чорному, темно-вишневому, червоному, інколи й зеленому тлі. Писанку розділяли на поля. Квіти завжди зображували розгорнутими і вони мали біле, жовте та червоне забарвлення.


Писанки Полтавщини були білого, жовтого та зеленого кольорів з червоними, коричневими, чорними та зеленими орнаментами. Основним мотивом розпису були рослинні мотиви, які доповнювались зображенням людей та тварин.


Писанки з Київщини дещо схожі на полтавські, однак тут частіше зустрічаються геометричні мотиви (трикутники, зірочки), тваринні (курячі лапки) та зображення квітів. Кольори орнаментів більш насиченні та досить великого розміру. Київські писанки вирізняються яскравими зображеннями солярних знаків та рослинних мотивів.


На Чернігівщині переважають писанки білого, червоного та чорного кольорів. Серед орнаментів солярні та рослинні мотиви (геометричні майже не зустрічаються): хмелики, ружі, безконечники, хвильки тощо.


Для писанок Запоріжжя характерні рослинні мотиви, зображенні широкими лініями чорного та червоного кольорів.


На дніпропетровських писанках вдало поєднуються геометричні та рослинні орнаменти насичених кольорів.


Солярні мотиви та знаки води – характерні орнаменти на писанках Черкащини. Найчастіше на них зображають схід сонця, як символ нового життя.


Писанки Тернопільщини прикрашають хвильки, безкінечники, кривульки, павучки та квіти. Також тут поширенні чорні писанки з орнаментом білого, синього, жовтого (інколи червоного) кольорів.


Писанки Львівщини мають геометричні візерунки (трикутники), солярні мотиви та рослинні орнаменти. На деяких зустрічаються зображення птахів, хрестів, символи води. Для львівських писанок притаманна деталізація та дрібність малюнку.


На писанках Житомирщини зустрічаються рослинні мотиви та дзеркальна симетрія (писанку часто ділять на чотири частини і кожна є віддзеркаленням). Найпоширеніші орнаменти – дзвоники, тюльпани та троянди.


На рівненських писанках найчастіше зустрічаються геометричні та рослинні мотиви, зображенні на зеленому або червоному тлі. Колір орнаменту білий, червоний, жовтий, зелений.


На Вінниччині та Хмельниччині писанки мають яскраві геометричні та рослинні орнаменти досить великого розміру. Цим писанкам притаманна певна грубість виконання та форм. Орнаменти: паралельні лінії (символ води), зиґзаґи, спіралі, кривульки, свасти та ламанні хрести.


Писанки Сумщини традиційно ділять на дві частини (малюнок на кожну наносить однаковий). Характерні орнаменти: солярні знаки (зорі, сонечко). Кольори орнаменту червоний, білий (тло найчастіше чорного кольору, як і в тернопільських писанок).


Харківські писанки мають темне забарвлення: чорний, темно-червоний або зелений кольори. Орнаменти спокійних кольорів: коричневого, жовтого, білого. Найпоширеніші символи: дубові листочки, тюльпани, ружі, зірки.


Для писанок Південної України характерні яскраві та контрастні кольори, великі малюнки з невеликою кількістю деталей. Поширеними є геометричні мотиві, що поєднуються рослинними символами.

 

Це класичні приклади писанок, характерні для різних регіонів України, які зараз можна побачити лише в музейних експозиціях та, інколи, на виставках до Великодня.

 

 

Додаткова інформація