Станіслав Липинський – вчений, агроном-селекціонер
Станіслав Казимирович Липинський народився 9 листопада 1884 року в польській католицькій родині Казимира і Клари Липинських у селі Ратнів Луцького повіту. Сім'я проживала в Затурцях у родинному маєтку, де пройшли дитячі роки Станіслава. Після отримання початкової освіти вдома він навчався у Луцькій чоловічій гімназії, у 1896-1903 роках - у 1-й Київській гімназії, у 1903-1905 - вивчав агрономію у Київській політехніці. Протягом 1905-1908 років був студентом філософського факультету університету в Лейпцигу, де у 1910 році отримав вчений ступінь доктора філософії. Тема його наукової дисертації стосувалася проблеми поліпшення родючості бідних ґрунтів Волинського Полісся. Повернувшись додому, молодий учений допомагав батькові вести господарство, застосовуючи на практиці набуті знання. Одночасно виконував функції радника Володимирського повіту; з думкою Станіслава Казимировича рахувалась Рада повітового Аграрного товариства, постійним членом якої він був. Згодом як радник губернський він очолював комісію з дослідження можливостей покращення поголів'я великої рогатої худоби у Волинській губернії.
Перебуваючи в евакуації в Києві під час І світової війни, Станіслав Липинський був головою Земельного союзу у справах виселених з прифронтових територій при Комітеті Південно-Західного фронту. У 1916-1918 роках займався постачанням провізії для військовослужбовців російської армії на посаді президента Агросоюзу.
У Києві в 1914 році одружився з Марією Ліпською, уродженкою с. Шклінь Горохівського повіту. Додому в Затурці сім'я повернулась у 1918 році. Родинний маєток був знищений відступаючими російськими військами. Перед наступом більшовиків навесні 1920 року Липинські виїхали за Віслу, а восени повернулися і продовжили відбудовувати господарство. Липинські побудували собі невеличкий дерев'яний будинок, сприяли відновленню старовинного костелу та православної церкви. Крім того, С. К. Липинський допомагав односельцям дровами, посівним та посадковим матеріалом. Відбудова маєтку велася швидкими темпами. На кінець 1920-х років було відновлено 15 дерев'яних та мурованих споруд. Родинний будинок відбудували на старому фундаменті, закладеному ще у 1871 році.
З 1922 року Станіслав Липинський займався селекцією картоплі та пшениці. У 1929 році зареєстрував власну фірму «Затурці доктора Станіслава Липинського», це дало можливість реалізовувати елітне насіння за вищими цінами. Станом на 1928 рік площа посівів елітного насіння складала близько 120 га, це була третина всіх орних земель у фільварку. Найвідоміші сорти пшениці «Волинянка рання», «Затурцівська біла», сорти картоплі «Вольтман затурцівський» і «Парнасія». Нові сорти картоплі характеризувались значною врожайністю та високим вмістом крохмалю. За проведення плідної селекційної роботи науковця нагородили грамотами і медалями на сільськогосподарських виставках у Горохові, Володимирі, Луцьку та Познані (1926-1932 рр.). Селекціонер одночасно займається покращенням поголів'я великої рогатої худоби, коней, овець, свиней. Предметом особливої гордості господаря була плантація хмелю на площі 3,8 га.
У 1932 році робота Станіслава Липинського була відзначена на державному рівні, за успіхи в піднятті сільськогосподарського виробництва, наукову і селекційну діяльність затурчанина відзначено найвищою державною нагородою Польщі - «Золотим Хрестом Заслуги». Визнання отримане виключно завдяки невтомній та грамотній праці власника маєтку: введення в культуру нових сортів рослин, вирощування високопродуктивних порід тварин, використання мінеральних добрив, застосування винаходів техніки (парових машин, двигунів внутрішнього згоряння). У 1938 році редакція «Газети рольнічей» (до 75-річчя видання) спільно з польськими науковцями підготувала і видала її ювілейний випуск з описами 50-ти найрентабельніших господарств. Серед трьох волинських господарств, віднесених до цього числа, є і маєток Станіслава Липинського.
Незважаючи на свою постійну зайнятість Станіслав Липинський був зразковим сім'янином і батьком (у подружжя народилося шестеро дітей: Юліан, Ян, Ядвіга, Збігнев, Юрій та Зигмунт). Та сімейне щастя затьмарилося смертю одного з останньої пари двійнят - Зигмунта - та коханої дружини Марії. У вересні 1939 року у зв'язку з наступом Червоної армії, сім'я Липинських змушена була залишити родинне гніздо та виїхати за Буг на територію сучасної Польщі. Із Затурець Станіслав Липинський вивіз найцінніше: п'ятеро дітей, родинний архів та насіннєвий матеріал.
У Польщі Станіслав Казимирович продовжив займатись селекційною діяльністю. Вже у жовтні 1939 року він обійняв посаду адміністратора маєтку Ченстоховському повіті. Там були виведені нові сорти озимої пшениці «Вигнанка», «Стильова». Після завершення Другої світової війни він став науковим співробітником у закладі обробітку землі і рослинництва Ягеллонського університету; пізніше - працівником Державних закладів вирощування рослин у Бидгощі, а потім у Бишобужі займався покращенням сортів картоплі на стійкість проти хвороб. У 1948-1950 роках Станіслав Липинський керував Станцією вирощування рослин в Замарте (Хойницький повіт), де продовжив займатись селекцією картоплі. З 1950 року очолював лабораторію досліджень картоплі у Гданську-Вжещу, пізніше переведену до Інституту вирощування і акліматизації рослин. Талановитий селекціонер успішно працював над створенням нових врожайних сортів картоплі стійких до фітофторозу. Після смерті науковця один з сортів картоплі на його честь назвали «Рання Липинська». В результаті своєї діяльності вчений підготував багато цінних наукових статей та написав підручник «Вирощування картоплі», виданий вже після його смерті у 1958 році.
Помер Станіслав Казимирович Липинський 9 квітня 1954 року, похований у місті Сопоті в Польщі. Його ім'я поміщено в реєстрі видатних польських вчених-агрономів. Стежкою батька пішло двоє дітей: Ян та Ядвіга Липинські стали науковцями, селекціонерами.