Музей волинської ікони

 

 

 

 

 

Музей волинської ікони. – Луцьк : Р. К. Майстер-принт, 2010. – 88 с.

 

 

 

 

 

Волинський іконопис має багатовікову історію і є однією з яскравих і самобут­ніх сторінок мистецької культури України. «Волинська ікона» - поняття, яке порівняно недавно утвердилось у науковій літературі та включає пам'ятки, що походять з території історичної Волині і написані іконописцями переваж­но у ХУІ-ХУІІІ століттях. Для волинських ікон характерні монументальність і внут­рішня сила образів та одночасно простота і безпосередність, життєрадісність, від­верта доброзичливість і ліричність. Сьогодні волинські ікони можна побачити в музе­ях України, Білорусі, Польщі, Росії, але більшість їх зберігається у Музеї волинської ікони в Луцьку.

Музей волинської ікони відкрився для відвідувачів 26 серпня 1993 року. Він став єди­ним музеєм в Україні, експонати якого репрезентують регіональну школу іконопису. Основу колекції музею склали знахідки експедицій 1980-1985 років по обстеженню храмів Волині. Науковим керівником був відомий дослідник давнього українського мистецтва Павло Миколайович Жолтовський (1904-1986). Завдяки зусиллям учасни­ків експедицій сотні сакральних пам'яток, які знаходились у напівзруйнованих закри­тих храмах, на горищах і дзвіницях діючих церков, були порятовані від загибелі. У фонди музею надійшли більше тисячі експонатів, з них 300 ікон ХУІ-ХУІІІ століть. Нині джерела поповнення збірки досить різноманітні. Чимало творів передані священ­нослужителями і церковними громадами з благословення керівників православних єпархій Волині, подаровані колекціонерами і окремими громадянами, привезені пра­цівниками музею з експедицій. Сьогодні у фондосховищах музею зберігаються більше двох тисяч творів образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва, в тому числі декілька іконостасних ансамблів ХУІІІ-ХІХ століть. Окрема група експонатів - пам'ят­ки російського іконопису та предмети мідного художнього лиття XVIII - початку XX століть, вилучені на волинських митницях.

У залах Музею волинської ікони експонується більше ста пам'яток іконопису. Експо­зиція дає унікальну можливість познайомитися зі своєрідністю художньої мови і внутрішнього світу волинського малярства ХУІ-ХУІІІ століть, побачити твори декіль­кох поколінь іконописців.

Ікони ХУІ століття «Юрій Змієборець», «Спас у Славі», «Розп'яття», «Богородиця Одигітрія» свідчать, що волинські майстри, зберігаючи канон та іконографію, творчо переосмислювали їх, створювали свої неповторні образи. Особливою силою, суворіс­тю, ясністю і простотою форм вирізняється зображення Ісуса Христа на іконі «Спас у Славі» першої половини XVI століття у виконанні народного іконописця. Інше трактування образу бачимо на іконі того ж сюжету середини XVI століття. Лик Христа - просвітлений, відзначений духовним благородством і проникливістю.

Пам'ятки іконопису ХУІІ-ХУІІІ століть позначені певною художньою реалістичністю. В інтерпретацію традиційних християнських сюжетів місцеві іконописці вносили но­ві, співзвучні своєму часу інтонації та акценти. Колорит ікон будується на поєднанні вохристого, червоного, блідо-рожевого, сіро-блакитного, смарагдово-зеленого кольо­рів. Традиційним стає гравіювання золоченого або срібленого тла рослинним орна­ментом. Зникає колишня умовність, відчувається прагнення до відображення просто­ру, пластичного моделювання форми. В канонічну схему вводяться побутові деталі, пейзаж, архітектура. Характерні риси художнього стилю XVII століття яскраво вті­люють ікони «Різдво Богородиці», «Вознесіння пророка Іллі», «Свята Варвара з житієм », «Моління».

У XVII столітті на Волині збільшується мережа малярських осередків, творча спад­щина яких відрізняється стильовими та іконографічними рисами. Першою половиною XVII століття окреслюється діяльність «Волинського іконописця 1630 року» та май­стрів його кола. Ікони «Покрова», «Юрій Змієборець», «Богородиця Одигітрія», «Спас Вседержитель» об'єднують статичність зображення, застосування контурної лінії, суворість і аскетичність лику святих. Твори «Михнівського маляра» приваблюють надзвичайною добротою та ліричністю образів. Його роботам «Святий Миколай», «Різдво Богородиці», «Причащання Святого Онуфрія», «Спас Вседержитель» прита­манні насичений яскравий колорит, народний типаж, конкретність у передачі побуто­вих деталей. Високий художній рівень іконопису Волині XVII століття демонструє ікона «Спас Вседержитель». Майстер створив образ виняткової духовної сили і краси. Ікона зачаровує витонченістю і класичною правильністю рисунка, вишуканістю коло­риту, ювелірною довершеністю візерунку різьбленого золоченого тла.

На зламі XVII-XVIII століть на Волині жив і працював талановитий іконописець Йов Кондзелевич (1667-після 1740). Ієромонах Білостоцького Хрестовоздвиженського монастиря, пізніше ігумен Хрестовоздвиженського монастиря у Луцьку - Йов Кон­дзелевич очолював іконописну майстерню з власним стилем і почерком, малярі якої розписували іконостаси та створювали ікони на Волині і за її межами. Твори Кондзелевича «Святий Георгій», «Спас Вседержитель», «Юрій Змієборець» зачаровують багатством та інтенсивністю колориту, бездоганно побудованими композиціями, досконалою красою ликів, художньою рафінованістю та аристократичністю.

У XVIII столітті художня культура Волині все активніше сприймає форми та ідеї західноєвропейського мистецтва, використовуючи їх у відповідності з власними тради­ціями і смаками. Нове світобачення приводить до пошуків нових ідеалів та образів в іконопису. Поширюються сюжети «Христос Виноградна лоза», «Коронування Діви Марії», «Причащання Святого Онуфрія» та ін. Ікони «Свята Параскева», «Святий Георгій», «Апостол Іоан», «Свята Катерина» написані у стилі бароко. їх об'єднують живописне моделювання, світський характер, посилена декоративність і насиченість кольорів. Іконописна умовність набуває форм, які нагадують реальність. На волин­ських іконах з'являються зображення замовників та підписи авторів.

Уявлення про майстерність і творчі пошуки волинських різьбярів, характер і стиль різьблення на Волині у ХУІІ-ХУІІІ століттях дають царські врата, скульптура та хрести-розп'яття. В експозиції представлені процесійні ікони (феретрони), в яких живопис поєднаний з різьбою.

В окремому залі експонується Холмська Чудотворна ікона Богородиці - унікальна па­м'ятка візантійського мистецтва константинопольського письма кінця XI століття. З XIII століття ікона знаходилася у Холмі - столиці Галицько-Волинського князівства, де прославилася багатьма чудесами, тому і стала іменуватися Холмською. З нею пов'язані імена відомих історичних постатей - князя Данила Галицького, польського короля Яна Казиміра, Папи Римського Климента XII, російського імператора Олександра III. З 1944 року ікона зберігалася в родині православного священика Гавриїла Коробчука. У 2000 році його донька Надія Горлицька передала ікону до музею. Сьогодні до Чудо­творного образу йдуть екскурсанти і паломники, влаштовуються урочисті й велелюдні хресні ходи.

 

Музей волинської ікони відкриває для відвідувачів вічні духовні цінності. Ікони в ек­спозиції сприймаються і як урочистий образ для пошанування, і як витвір мистецтва, що викликає захоплення майстерністю виконання.

Додаткова інформація