Помилка
  • JUser::_load: не можу завантажити користувача з ID: 61

Мороз Валентин – український історик, дисидент

Валентин Мороз народився 15 квітня 1936 р. у с. Холонів Горохівського району. У 1958 р. закінчив історичний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка і поступив до заочної аспірантури. У 1958-1963 рр. працював учителем і заступником директора з навчальної роботи Мислинівської та Мар’янівської середніх шкіл на Волині. З лютого 1964 р. почав викладати новітню історію у Луцькому, а з вересня – в Івано-Франківському педінституті.

У Луцьку, під час нетривалого викладання у педінституті, Валентин Мороз познайомився з Дмитром Іващенком, викладачем української мови та літератури і керівником інститутської літературної студії. Разом вони розповідали своїм студентам, особливо літстудійцям те, чого не говорили інші викладачі і про що було в Радянському Союзі суворо заборонено говорити взагалі. Поступово сформувалася група найактивніших студійців, до якої входили Кость Шишко, Анатолія Панас, Олеся Ковальчук, Марія Мельничук, Мирослава Герасимович, які часто збиралися і поза інститутом. З ними Валентин Мороз почав вести вже геть відверто проукраїнські розмови, з політичним підтекстом.

У 1964 р. кандидатуру Валентина Мороза «провалили» на вченій раді, і він поїхав працювати до Івано-Франківського педагогічного інституту, але продовжував навідуватися до Луцька з серйозною літературою. Були це в основному самвидавівські

брошури, статті «Українська освіта в шовіністичному зашморзі», Є. Сверстюка «З приводу процесу над Погружальським» тощо.

1965-1966 навчальний рік викладачам Морозові та Іващенку вже не судилося провести в студентських аудиторіях – обоє стали жертвами «першого покосу» інтелігенції і були заарештовані у перший день навчання. Їх звинуватили за статтями 62 ч. 1 КК УРСР «Антирадянська агітація та пропаганда» і 64 КК УРСР «Організаційна діяльність, спрямована до здійснення особливо небезпечних державних злочинів».

Судовий процес у Луцьку формально проходив начебто відкрито, але фактично на засіданнях перебували майже виключно компартійні і комсомольські активісти. Підсудні не визнали себе винними. На їхню користь свідчила й більшість студентів літстудії, яких за це потім піддали різного роду переслідуванням. Зрештою, 20 січня 1966 р. Волинський обласний суд під головуванням судді І. Целуйка виніс вирок: Валентину Морозу – 4 роки таборів, а Дмитрові Іващенку, враховуючи його фронтові заслуги, «лише» 2 роки ув’язнення.

У таб орі ЖХ-385/17-А в Мордовії Валентин Мор оз пр од овжув ав ту справу, за яку його арештували. Саме звідти до самвидаву надійшла його знаменита стаття «Репортаж із заповідника імені Берії». Після звільнення він написав статті «Серед снігів», «Хроніка опору», «Мойсей і Датан», які, знову ж таки, надходили до самвидаву. Через дев’ять місяців після повернення, 1 червня 1970 р., Валентина Мороза заарештували вдруге.

Закритий судовий процес в Івано-Франківську проходив з порушенням законів. Через це свідки В’ячеслав Чорновіл, Іван Дзюба, Борис Антоненко-Давидович відмовилися давати будь-які пояснення. У попередньому розслідуванні їхні свідчення виявилися спотвореними, і вони знали, що при закритому судовому процесі це може повторитися. Суд завершився жорстоким вироком: 14 років (за тією ж статтею 62 ч. 2 КК УРСР), з них – 6 років спецтюрм, 3 роки таборів особливого режиму і 5 років заслання з визнанням особливо небезпечним рецидивістом. Така жорстокість викликала негативну реакцію не лише в Україні, але й за її межами. Було заявлено понад 40 протестів до Верховної Ради, а в США і Канаді біля радянських посольств і консульств відбулися демонстрації протесту.

Валентин Мороз відбував тюремне ув’язнення у Владимирській тюрмі, де його утримували в камері з карними злочинцями. Потім його відправили до табору особливого режиму у Мордовії. В ув’язненні неодноразово брав участь у різних акціях непокори. Про його звільнення стали клопотатися міжнародні правозахисні організації. Протести з приводу жорстокого поводження з волинським дисидентом постійно заявляли до СРСР з усього світу. Нарешті, у 1979 р., після п’ятимісячного голодування Валентина Мороза московська влада змушена була обміняти його та ще чотирьох політв’язнів на двох радянських агентів КДБ, засуджених у США за звинуваченням у шпигунстві. Обмін відбувся вночі з 27 на 28 квітня 1979 р. у Нью-Йоркському аеропорту імені Кеннеді.

Оселившись в Америці, Валентин Мороз викладав у Гарвардському університеті. Протягом 1980-1982 рр. навчався в Українському вільному університеті в Мюнхені. Там же захистив докторську дисертацію «Етнонім Україна» (на матеріалах історичних пісень і дум). Потім у Канаді працював радіожурналістом, видавав журнал «Анабазис». Неодноразово брав участь у акціях засудження злочинів комуністичної влади СРСР.

Після прийняття Верховною Радою Декларації про державний суверенітет України отримав змогу повернутися на рідну землю. З січня 1991 р. Валентин Мороз живе у Львові. Перші два роки після повернення завідував кафедрою українознавства в Українському поліграфічному інституті імені Івана Федорова. У 1993 р. став професором кафедри українознавства Львівського державного інституту фізкультури (нині – університет) та викладачем політології Львівської філії Української академії державного управління при Президентові України. Автор більш, ніж 100 наукових праць. І нині, попри доволі вже поважний вік, незламний уродженець Волині продовжує викладати в ЛДУФ, писати історично-політологічні книги і давати публічні коментарі на злободенні теми української дійсності.

 

 Література:

Мороз В. Україна в двадцятому столітті. – Тернопіль, 1992. –

127 с.

Мороз В. «За обрієм часу солдат іде... » / В. Мороз // «Книга про батька» : укр. поетика XIX-XXI ст. : антологія / упоряд. В. Л. Чуйка. – Київ, 2013. – С. 179.

Мороз В. Із збірки «Прелюд» / В. Мороз // Укр. вісник : захалявний журн. з України. – Лондон, 1971. – Вип. 4. – С. 40-42 ; Чорновіл В. Твори в десяти томах. – Київ, 2005. – Т. 3. – С. 481­492.

Мороз В. Луцьк / В. Мороз // Луцький замок у мистецькому просторі України : тем. антол. віршів ХІХ-ХХІ ст. / упоряд. М. М. Хмелюк, упоряд. В. М. Кумановська. – Луцьк, 2012. – С. 28.

Мороз В. Півосвіта ; Суспільство гвинтика ; Значення церкви / В. Мороз // Календар «Нового шляху» на 1972 рік. – Вінніпег, 1972. – С. 47, 102, 132.

Мороз В. Серед снігів / В. Мороз // Тисяча років української суспільно-політичної думки. У 9 т. – Київ, 2001. – Т. 8 – С. 243-­260.

Мороз В. У Заповіднику / В. Мороз // Історичний календар 2001. – Київ, 2001. – С. 78-85.

Мороз В. Геополітична ситуація сучасної України / В. Мороз // Універсум. – 1999. – № 1/2 – С. 43-45.

Мороз В. Дев’ять годин у мертвому часі / В. Мороз // Молодь України. – 1991. – 14 серп.

Мороз В. Історія Західно-Української Народної Республіки : Галичина, Буковина й Закарпаття в 1918-1919 р. / В. Мороз // Мандрівець. – 1999. – №1. – С. 3-21 ; №2. – С. 3-20.

Мороз В. Мойсей і Датан / В. Мороз // Розбудова держави. – 2003. – № 1/4. – С. 33-34.

Мороз В. Про русинство - без емоцій / В. Мороз // Укр. культура. – 2004. – № 8. – С. 28-29.

Мороз В. Шістдесяті роки в Україні / В. Мороз // Всесвіт. – 1993. – № 9/10. – С. 182-187 ; № 11/12. – С. 152-161.

***

Лис С. В. Слово поза цензурою: самвидав як феномен культури і суспільно-політичної думки 1960-х - 1980-х (Західна Україна) : монографія / С. В. Лис. – Луцьк : Твердиня, 2008. – 76 с.

Мороз Р. В. Проти вітру : спогади дружини українського політв’язня / Р. В. Мороз. – 2-ге зі змін. й доп. – Харків : Правалюдини, 2012. – 288 с.

Бортнікова А. В. Валентин Мороз волинський дисидент, публіцист / А. В. Бортнікова, О. В. Клим’юк // «Роде наш красний...» : Волинь у долях краян і людських док. – Луцьк, 1996. – Т. 2. – С. 310-316.

Волинське обласне товариство політичних в’язнів і репресованих: проблеми діяльності // Всеукраїнське товариство політичних в’язнів і репресованих: історія створення та діяльність / упоряд. Є. Пронюк. – Київ, 2007. – С. 67-69.

Вербич В. Поділяв із Сахаровим честь отримання Нобелівської премії / В. Вербич // Вербич В. Під куполом спільного неба : есеї та діалоги / В. Вербич. – Луцьк, 2006. – С. 161-163.

Ковальчук Л. Нас було семеро / Л. Ковальчук // Реабілітовані історією. У 27 т. : Волинська область / авт. тексту М. М. Кучерепа, В. В. Вісин, О. Ю. Ленартович, В. В. Оніщук, О. І. Півень, О. П. Сущук. – Луцьк, 2010. – Кн. 1. – С. 517-529.

Лис С. Волинська інтелігенція в русі опору в другій половині 60-х - першій половині 80-х років ХХ ст. / С. Лис // Волинь очима молодих науковців: минуле, сучасне, майбутнє. – Луцьк, 2007. – Т. 1. – С. 25-27.

Павлюк І. Болісне шукання шляхів до людини / І. Павлюк // Реабілітовані історією. У 27 т. : Волинська область / авт. тексту М. М. Кучерепа, В. В. Вісин, О. Ю. Ленартович, В. В. Оніщук, О. І. Півень, О. П. Сущук. – Луцьк, 2010. – Кн. 1. – С. 706-712.

Стус В. Валентин Мороз / В. Стус // Історичний календар. – Київ, 2001. – С. 77-78.

Бажан О. Інтелектуальний опір в Україні (кінець 50-х - 80-ті роки) / О. Бажан // Сучасність. – 2006. – N2. – С. 83-95.

Вербич В. Валентин Мороз : «Не розхитувати човна» / В. Вербич // Луцьк. замок. – 2011. – 13 груд. – С. 4.

Вербич В. Волинянин, якого знає весь світ / В. Вербич // Сім’я і дім. Нар. трибуна. – 2006. – 20 квіт. – С. 4.

Полянський О. Валентин Мороз : постать на тлі епохи / О. Полянський // Мандрівець. – 2009. – №6. – С. 83-88.

Полянський О. Українська національна революція 1917-1920 рр. в історичній концепції Валентина Мороза / О. Полянський // Мандрівець. – 2010. – №2. – С. 16-22.

Сверстюк Є. У гроні чесних і сміливих / Є. Сверстюк // Літ. Україна. – 2013. – 28 лют. – С. 1, 10.

Шістдесятники // Волинь. – 2000. – 7 жовт.

Горинь Б. Це тільки про себе : док. роман / Б. Горинь // Дзвін. – 2009. – № 1. – С. 26-71 ; № 2. – С. 32-93 ; № 3-4. – С. 28-86.

***

Репресії в Україні ( 1917-1990 рр.) : наук.-доп. бібліогр. покажч. / авт.-упоряд. Є. К. Бабич, В. В. Патока. – Київ : Смолоскип, 2007. – 519 с.

Про В. Мороза – див. Іменний покажчик


Додаткова інформація