Помилка
  • JUser::_load: не можу завантажити користувача з ID: 61

Літературна година «Світи Олеся Бердника»

У холодні короткі зимові дні, коли гостро відчувається дефіцит тепла та світла, якось по-особливому хочеться чогось доброго, яскравого і, можливо, трішки загадкового. Саме такою: доброю, яскравою, навіть дещо містичною, а ще – дуже щирою та ліричною стала подія, котра відбулась 7 грудня у Волинському державному училищі культури та мистецтв імені І. Стравінського.

«Світи Олеся Бердника» – таку назву мала літературна година, приурочена 90-річчю від дня народження талановитого письменника-фантаста, поета, громадського діяча, романтика, патріота України і яка промайнула майже непомітно та невимушено. Можливо тому, що було багато гарної музики. Тон, безумовно, задала студентка училища Ольга Люшко з вельми органічною фортепіанною композицією від Петра Бриля. Та й надалі імпреза була буквально просякнута мелодійними піснями, бо неможливо відділити постать Олеся Бердника ні від музики, ні від поезії, ні від співу. Втім, як і від його неймовірних, приголомшливих, захоплюючих дух фантастичних історій. А ще – від його насправді насиченого, повного подій, подорожей, вчинків життя, котре аж ніяк не поступається тому, котре він так майстерно описував у своїх книгах. 

І, хоча, вечір ішов за заздалегідь створеним нашою книгозбірнею сценарієм, присутніх не покидало відчуття дива, котре твориться тут і зараз. Чудова декламація, вишукані вишиванки юних учасників, злагодженість дій, вібрація гарного настрою – все це зробило саме ту, потрібну для таких подій атмосферу затишку та урочистості водночас. За усім цим, природно, відчувалась тверда та добра рука майстра – викладача української мови та літератури Наталії Миколаївни Палюх, котра зуміла не тільки професійно підготувати своїх студентів, але й внесла нотки власного креативу. Так, після літературної години «Світи Олеся Бердника», усі присутні мали гарну нагоду насолодитись та зігрітись ще й хвилинами прекрасної інтимної лірики Миколи Вінграновського та Леоніда Талалая у виконанні студентів. Воістину, це був і влучний, і душевний завершальний акорд нашої, сподіваємось, не останньої зустрічі з цими гостинним стінами та, звичайно ж, неймовірними людьмиJ

Додаткова інформація