Помилка
  • JUser::_load: не можу завантажити користувача з ID: 47

«Я вірую в невмирущість крові. Я вірую в свій народ» : (до 75-річчя від дня народж. В. М. Чорновола)

ВОЛИНСЬКА ОБЛАСНА БІБЛІОТЕКА ДЛЯ ЮНАЦТВА

 

 Відкриваймо Україну:

 події, факти, документи

 

«Я ВІРУЮ В НЕВМИРУЩІСТЬ КРОВІ.

Я ВІРУЮ В СВІЙ НАРОД»

(До 75-річчя від дня народження

Вячеслава Максимовича Чорновола)

Інформаційний бібліографічний список

 

Луцьк - 2012

 

Упоряд. Ількевич Н. А.,

завідувачка відділу

інформаційно-бібліографічної

 та консультативної роботи

Фото  за : kievskaya.com.ua

 

 

*   *   *

В’ячеслав* Чорновіл, у першу чергу, був політичним діячем, який боровся за свою справу. Це радянський дисидент і яскравий журналіст, статті якого довгий час забороняли. Це людина, яка завжди боролася за правду – і тоді, коли виступав проти арештів української інтелігенції на прем’єрі фільму С. Параджанова «Тіні забутих предків», і тоді, коли відмовлявся свідчити проти своїх друзів, і коли написав книгу «Лихо з розуму», і кожен день свого життя він ставав на бік правди.

 

В’ячеслав Чорновіл народився в родині сільських вчителів 24 грудня 1937 (за документами – 1 січня 1938) в с. Єрки Звенигородського р-ну Черкаської обл. У 1955 році закінчив Вільхивецьку середню школу із золотою медаллю. У тому ж році Чорновіл вступив на філологічний факультет Київського державного університету ім. Тараса Шевченка, пізніше перевівся на факультет журналістики. Ще в університеті мав неприємності за свої погляди, з чим пов’язана майже річна перерва в навчанні в 1958.

У травні 1963 переїхав до Києва, щоб продовжити наукову роботу з історії української літератури. Склав кандидатські екзамени, пройшов по конкурсу в аспірантуру Київського педінституту, але не був допущений до навчання з політичних мотивів. Маловідомим є той факт, що В. Чорновіл спершу мріяв про кар’єру науковця. Однак, фактично до 1965 р. про кар’єру вченого вже було забуто. Як свідчить Тарас Чорновіл: «Надія на суміщення наукової праці й громадської діяльності реально жила десь до середини 1964 р. Домінанта “наукового шляху” вичерпалася ще в 1961-62 рр».

Деякий час Чорновіл працював на будівництві Київської ГЕС, потім завідував відділом у газеті «Молода ґвардія». Розповсюджував літературу самвидаву. Разом з І. Світличним, І. Дзюбою, Є. Сверстюком, А. Горською та ін. з 1963 був активним учасником руху шістдесятників, співавтором і розповсюджувачем самвидаву, організатором і учасником багатьох акцій.

Чорновіл брав активну участь у діяльності Київського клубу творчої молоді. 4 вересня 1965 р. він виступив у кінотеатрі «Україна» на прем’єрі фільму «Тіні забутих предків» з протестом проти арештів української інтеліґенції. Його звільняють з роботи, розпочинаються обшуки, допити. У квітні 1966 на закритому політичному процесі у Львові відмовився давати покази проти М. і Б. Горинів і назвав злочинцями прокурора та суддів, за що його звільнили з редакції республіканської газети «Друг читача». У цей час В. Чорновіл вже формується як громадянський публіцист. Його праці 60-х рр. можемо поставити в один ряд з публіцистикою І. Дзюби та В. Мороза.

Чорновіл зібрав інформацію про порушення прав людини і радянського законодавства судовими та слідчими органами і в травні 1966 р. розповсюдив документальну книгу «Правосуддя чи рецидиви терору?», за що влітку того ж року був засуджений до трьох місяців виправних робіт. У 1967 р. у Львові уклав документальну збірку «Лихо з розуму (Портрети двадцяти „злочинців“)» – матеріали про репресованих у 1965 р. шістдесятників. Книги вийшли за кордоном. В’ячеславу Максимовичу присуджують міжнародну журналістську премію (Великобританія).

3 серпня 1967 р. Чорновола заарештовують за звинуваченням у «поширенні наклепницьких вигадок, які паплюжать радянський державний і суспільний лад», засуджений Львівським обласним судом на 3 роки ув’язнення в таборах суворого режиму (у зв’язку з амністією термін скорочений наполовину). Протестуючи проти вилучення написаних у таборі статей, улітку 1968 провів 48-денне голодування.

Звільнений у лютому 1969 р. У тому ж році у відповідь на наклепи на І. Дзюбу написав книгу «Як і що захищає Б. Стенчук, або 66 відповідей „інтернаціоналістові“», де викриває недостойні методи ідеологічної роботи КПРС і її бойового авангарду – КДБ.

У 1970 р. Чорновіл розпочинає видавати машинописний журнал «Український вісник», який став найважливішим періодичним виданням українського самвидаву. До його чергового арешту вийшло 5 номерів.

Заарештований під час чергової хвилі репресій в Україні 12 січня 1972 р. Дізнавшись із повідомлень газет про свою нібито причетність до «справи Добоша», відмовився брати участь у розслідуванні (воно тривало 14 місяців). Оскільки слідство не могло довести, що Чорновіл був редактором «Українського вісника», його шантажували арештом дружини Атени Пашко та загрозою арешту сестри Валентини. На знак протесту Чорновіл 8 діб тримав сухе голодування. 12 квітня 1973 р. Львівський обласний суд засудив В’ячеслава Максимовича до 6 років позбавлення волі в таборах суворого режиму і 3 роки заслання за «антирадянську агітацію і пропаганду»).

Відбував термін у Мордовських таборах. Чорновіл – організатор і учасник численних акцій протесту, голодувань, виснажливої боротьби за статус політв’язня. «Зеківський ґенерал» – так прозвали його кати, так назвав нарис про Чорновола єврейський письменник М. Хейфец. Разом з Борисом Пенсоном Чорновіл написав книгу «Хроніка таборових буднів», яка була опублікована в 1976 р. в журналі «Сучасність».

У квітні 1980 В’ячеслав Максимович заарештований на засланні за сфабрикованим звинуваченням у «спробі зґвалтування». Тримав 120-деннне голодування. В останньому слові на суді Чорновіл звинуватив КДБ і міліцію у фальсифікації та закликав суд не брати участі у змові. Був засуджений до 5 років позбавлення волі. Достроково звільнений у 1983 р. за протестами прокурора Якутії.

У травні 1985 р. повернувся в Україну. Восени 1987 р. разом з М. Горинем дав інтерв’ю закордонній журналістці, у зв’язку з чим влада розгорнула кампанію за їх видворення з СРСР. Тоді вони звернулися до урядів усіх держав, щоб їх не приймала жодна країна. 11 березня 1988 р. разом з М. Горинем і З. Красівським підписав «Звернення до української та світової громадськости» про відновлення діяльності Української Гельсінської Спілки. Разом з Б. і М. Горинями виробив «Декларацію принципів Української Гельсінкської Спілки» і 7 липня 1988 оприлюднив її на 50-титисячному мітингу у Львові. Головна ідея Декларації: «Без свободи нації дійсне забезпечення свободи особи неможливе».

У 1988 Чорновіл був вибраний співголовою Львівського обласного «Меморіалу», на Установчих зборах Народного Руху України 8-10 вересня 1989 р. обраний членом його Великої Ради.

У 1991 р. був кандидатом у Президенти України і досяг другого місця. Верховної ради. З 1992 р. В’ячеслав Чорновіл очолив Народний Рух України Вів свою гру у «заручини» з системою, а система вела свою. Самі «заручини» таким чином перетворювалися у фарс. Кінцевого входження у політичну систему так і не відбулося. Лідер Руху вибудував свій мікросвіт, магнетичне поле, що притягувало і відштовхувало одночасно. Чорновіл пройшов у Русі еволюцію від «бонапартизму» до «цезаризму»: він почав, як Наполеон Бонапарт, але не дочекався свого Ватерлоо. Закінчив політичний і земний шлях майже як Цезар.

Чорновіл очолював Рух за принципом: AUT CAESAR, AUT NIHIL (лат.: або Цезар, або ніщо). Поведінка Чорновола – це поведінка опозиційного лідера, який не здатен працювати в іншому амплуа. Трагедією Чорновола як лідера Руху стала його нездатність розірвати замкнуте коло власної опозиційності. І, за інерцією, він боровся з проявами внутрішньопартійної опозиції.

Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка 1996 в галузі публіцистики (в тому числі за книги, раніше інкриміновані як антирадянські). У зв’язку з 60-літтям нагороджений орденом Ярослава Мудрого.

25 березня 1999 року загинув за нез’ясованих обставин в автокатастрофі на шосе під Борисполем.

[Джерело: Климчук А. В’ячеслав Чорновіл: «Дай Боже нам любити Україну понад усе сьогодні» [Електронний ресурс] / А. Климчук // СІЛЬ . Молодіжна інформаційна спільнота. – Текст. дані. – Режим доступу : http://soli.com.ua/2011/12/24/vyacheslav-chornovil-daj-bozhe-nam-lyubyty-ukrajinu-ponad-use-sohodni/ (перевірено: 10.12.2012 р.). – Загол. з екрана.]

 

___

 

* Написання імені подається за першоджерелами

 

 

 

 

*   *   *

 

 

Чорновіл,  В. Твори: у 10-ти т. Т. 1 – 8. – К. : Смолоскип, 2002 - 2012.

 

Корогодський, Р. Цикл «Повернення» / Р. Корогодський // Кур’єр Кривбасу. – 2004. – №10/12. – С. 194–206. – Рец. на кн.: Чорновіл,  В. Твори: у 10-ти т. Т. 2. – К. : Смолоскип, 2003. – 960 с.

          Лихо з розуму : (портрети двадцяти "злочинців") : збірник матеріялів / укл. В. Чорновіл. - Вид. 3-е допов. - Париж : Перша українська друкарня у Франції, 1968. - 338 с. : іл.

 Лихо з розуму : (портрети двадцяти "злочинців") : збірник матеріялів / укл. В. Чорновіл. - Вид. 3-тє допов. - Париж : Перша укр. друкарня у Франції, 1968. - 338 с. : іл. – Текст дані. – Режим доступу: http://www.twirpx.com/file/478715/ (перевірено: 10.121.2012 р.). – Загол. з екрана.

Чорновіл, В.   Пульс української незалежності : колонка редактора / В. Чорновіл. – К. : Либідь, 2000. – 624 с.

         Чорновіл, В. Біографія ; «Україна чи руїна?» / В. Чорновіл // Вітчизна. – 1996. – №1/2. – С. 104–107.

 

         Чорновил, В. Грехоподение после путча / В. Чорновил // Дружба народов. – 1993. – № 9. – С. 164–173.

 

         Чорновіл, В. Правосуддя чи рецидиви терору? / В. Чорновіл // Київ. – 1992. – № 6. – С. 12–51.

 

         Чорновіл , В. Чому я заздрю Робертові Сендсу / В. Чорновіл // Аванґард. – 1982. – № 1. – С. 13–15.

 

         Чорновіл, В. М. «Як брати обнімемося, але не скоро…» : [інтерв’ю      В. М. Чорновола] // Віче. – 1997. – № 12. – С. 91–106.

 

         Чорновил, В. «Не хочу быть раритетом» : [интервью В. М. Чорновола] // Независимость – 1997. – 23 дек. – С. 4–5.

 

*  *  *

 

         Про відзначення 75-річчя з дня народження Героя України Вячеслава Чорновола [Електронний ресурс] : постанова Верхов. Ради України від 21 берез. 2012 р.
№ 4561-VI
. – Текст. дані. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/4561-17 (перевірено: 10.12.2012 р.). – Назва з екрана.

         Про присвоєння звання Герой України [Електронний ресурс] : Указ Президента України від 21 серп. 2000 р. № 997/2000. – Текст. дані. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/997/2000 (перевірено: 10.12.2012 р.). – Назва з екрана.

Андрощук, О.   В. Чорновіл та ідея федералізації України: еволюція поглядів /       О. Андрощук // Український історичний журнал. – 2010. –   № 1. – С. 22–34.

        

Бараневич, Л. Чи буде правда на землі? : [про молоді роки               В. Чорновола] / Л. Бараневич // Уряд. кур’єр. – 2002. – 25 груд.

 

Бондаренко, О. Сестра / О. Бондаренко // Україна молода. – 2001. – 18 серп.

 

         Вирок В. Чорновола : (з коментарем) : документація і публікації // Сучасність. – 1975. – № 11. – С. 62–82.

Вінцковський, Т. С. Політичні діячі України: 1917-2004 /                 Т. С. Вінцковський. - Х. : Основа, 2005. - 112 с. - (Бібліотека журналу "Історія та правознавство" ; Вип. 2). – Із Змісту : В. Чорновіл. – С. 70 – 72.

 

Вячеслав Чорновiл. Життя посвячене УкраЇнi [Електронний ресурс] : біогр. нарис / підгот. Тарас Чорновіл // Час : незалеж. громад.-політ. газ. : проект Вячеслава Чорновола – Текст. дані. – Режим доступу : http://www.chas.org.ua/biography.html  (перевірено: 11.12.2012 р.). - Назва з екрана.

 

Горинь, Б. Чорновіл В’ячеслав – ініціатор створення УГС / Б. Горинь // Вітчизна. – 2003. № 7/8. – С. 133–137.

Грабовський, С.  Останній романтик української політики /             С. Грабовський // Вільна думка. – 2007/2008. – №1–3.

Григорович, Л. Два роки без Чорновола / Л. Григорович // Україна молода. – 2001. – 24 берез.

Гусаков, І.   В’ячеслав Чорновіл: постать на тлі доби / І. Гусаков // Історія України. – 2011. – № 33/34. – С. 17–27.

Деревінський, В.   Внесок В’ячеслава Чорновола у створення і діяльність УГС / В. Деревінський // Історичний журнал. – 2009. – № 5. –    С. 84–92.

Деревінський, В.  Державотворча діяльність В. Чорновола в 1990-1994 рр. / В. Деревінський // ІІІ Міжнародний науковий конгрес українських істориків «Українська історична наука на шляху творчого поступу» : Луцьк, 17-19 трав. 2006 р. / [гол. ред : Л. Винар, І. Коцан ; відп. ред. : С. Гаврилюк, О. Гаврилюк, В. Пришляк] ; М-во освіти і науки України [та ін]. – Луцьк, 2007. – Т.2. – С.335–340.

Деревінський, В. Позиція В. Чорновола щодо формулювання питання про політичне майбутнє України в «Декларації принципів УГС» / В. Деревінський // Українознавство. – 2008. – № 2. – С. 302–305.

Деревінський, В.   Політичні репресії радянської влади щодо В. Чорновола у другій половині 60-х років ХХ ст. / В. Деревінський // Історичний журнал. – 2008. – № 5. – С. 73–82.

Деревінський,  В. Ф. Праці В. Чорновола – «Правосуддя чи рецидиви терору?» та «Лихо з розуму» як джерело до вивчення радянських репресій 1965–1966 pp. [Електронний ресурс] / В. Ф. Деревінський // Маґістериум. – 2007. – Вип. 28: Історичні студії. – С. 37 – 42. – Текст дані. – Режим доступу:http://aleph.ukma.kiev.ua/e-lib/Mahisterium/MAG_ISSUE28_history /05_derevinsky_vf.pdf (перевірено: 10.12.2012 р.). - Загол. з екрана.

         Деревінський, В.   Участь В. Чорновола у президентській виборчій кампанії 1991 р. / В. Деревінський // Історичний журнал. – 2010. – № 1/3. – С. 254–262.

Деревінський, В.   Участь В. Чорновола у створенні Народного Руху України / В. Деревінський // Українознавство. – 2010. – № 1. – С. 142–145.

Жарчинська, О. Яскраве життя й трагічний кінець В’ячеслава Чорновола / О. Жарчинська // Вісник. – 2006. – №51.

         Жулинський, М. Г.   Совість нації – її література. В’ячеслав Чорновіл і літературна атмосфера шістдесятих років ХХ ст. / М. Г. Жулинський // Жулинський М. Г. Нація. Культура. Література : нац.- культур. міфи та ідейно-естет. пошуки укр. л-ри / М. Г. Жулинський. – К., 2010. – С.519–523.

         Капелюшний, Л. Без Чорновола / Л. Капелюшний // Сучасність. – 2000. – № 4. – С. 85–113.

         Коцюбинська, М. Ще одне епістолярне відлуння недавнього минулого : [про листи В’ячеслава Чорновола до Анни-Галі Горбач] /           М. Коцюбинська // Сучасність. – 2002. – № 6. –  С. 113–118.

         Кулик, В. В’ячеслав Чорновіл і спроба реанімації РУХу / В. Кулик // Сучасність. – 1992. – № 6. – С. 98–103.

Лебідь, Н.   «Воскреслий» із КамАЗа та іже з ним / Н. Лебідь // Україна молода. – 2009. – № 72. – С. 5.

Лебідь, Н.   У чию десятку? : 10-річчя від дня загибелі В’ячеслав Чорновола / Н. Лебідь // Україна молода. – 2009. – № 54. – С. 7.

         Мамай, П. Невідомий Чорновіл / П. Мамай // Україна молода. – 2003. – 25 берез.

"Ми, українці, були, є і завжди будемо вільними!" : до 75-річчя від дня народження В. М. Чорновола // Календар знаменних і пам’ятних. дат. – 2012. – № 4. –  С. 93–104.

Нагірняк, О. В’ячеслав Чорновіл / О. Нагірняк // Пам’ять століть. – 2007. – № 4/5.  – С. 248 – 249 : фото.

         Нікітенко, Т.   Славкова земля : [на батьківщині В. Чорновола] /        Т. Нікітенко // Україна молода. – 2011. – № 139. – С. 11.

         Пашко, А. Північне сонце опівночі : із щоденник. записів / А. Пашко // Кур’єр Кривбасу. – 2005. – № 8. – С. 119–127.

         Пашко, А. Україна має лише формальні атрибути державності /        А. Пашко // Україна молода. – 1999. – 21 серп.

         Поровський, М. Світлої пам’яті В’ячеслава Чорновола /М. Поровський // Голос України. – 1999. – 30 берез.  

         Присяжний, М. Одіссея В’ячеслава Чорновола, або Кілька зауваг до підсумків першого парламентського року / М. Присяжний // Дзвін. – 1991. – № 6. – С. 91–95.

         Регідайло, Н. Природжений полеміст, майстер гострого слова, публіцист / Н. Регідайло // Вісник Книжкової палати. – 2008. – № 1. –        С. 47–48.

         Скорина, О. Чорноволи – особистості високої проби / О. Скорина // Українська газета. – 1997. – 20 лют.

         Снігур, О.   Розкопати загадку? : [про В. Чорновола] / О. Снігур // Україна молода. – 2009. – № 57. – С. 2.

         Сорока,  М. В’ячеслав Чорновіл / М. Сорока // Пам’ять століть. – 1997. – № 2. –  С. 32–36.

         Кобилянський, О. Спогади про В. Чорновола [Електронний ресурс] / О. Кобилянський // Гуцульський Край. – 2007. - № 12. – Текст. дані. – Режим доступу : http://www.kosivart.com/index.cfm/fuseaction/hutsul_land. chornovil/year/2007/ (перевірено: 11.12.2012 р.). – Загол. з екрана.

 

Степаненко, М.   Майже все про загибель В. М. Чорновола. Т. 1 /     М. Степаненко. – К. : [б. в.], 2006. – 552 с. : фото.

 

Українська гельсінська група. 1978 - 1982 : документи і матеріяли / упорядкував і зредагував О. Зінкевич. – Торонто : Смолоскип, 1983. –      998 с. : іл.

Українська Гельсінська Спілка (1988-1990) у світлинах і документах / упоряд. О. Ткачук ; Укр. ін-т нац. пам’яті. – К. : Смолоскип, 2009. – 224 с. 

Усі видатні постаті історії України. – Х. : Торсінг плюс, 2006. –   352 с.

 

Харченко, Т. Н. 100 знаменитых людей Украины / Т. Н. Харченко, О. Ю. Очкурова, И. А. Рудычева. – Х. : Фолио, 2004. – 511 с. – (Сто знаменитых). – Из содерж. : Черновол В. М. – С. 476–271.

 

         Шуляк, М. Чотири роки без В’ячеслава Чорновола / М. Шуляк // Освіта України. – 2003. – 28 берез.

        

         Я вірую в невмирущість крові. Я вірую в свій народ : світлій пам’яті В’ячеслава Чорновола присвячується // Освіта України. – 2000. –     24 трав.

 

Яремчук, А. Тому, хто проламував стіни тоталітаризму / А. Яремчук // Українська культура. – 2006. – № 9. – С. 43.

 

         Ярошенко, Я. Народного депутата і голову НРУ похоронено /           Я. Ярошенко // Визвольний шлях. – 1999. – № 5. – С. 523–525.

*   *   *

         Драч, І.   В’ячеславу Чорноволу : [вірш] / І. Драч // Драч І. Берло : кн. поезій / І. Драч. – К., 2007. – С.770.

 

         Коломієць, В.   Золотосинь : поема : Вячеславу Чорноволові /           В. Коломієць // Коломієць В. Видива на дорозі : вибр. тв. / В. Коломієць. – К., 2007. – С.535–550.

 

Коломієць, В.   Золотосинь : поема : Вячеславу Чорноволові /          В. Коломієць // Коломієць В. Золото синь  / В. Коломієць. – К., 1992. –       С. 56–72.

 

Косовський, В.   В’ячеславу Чорноволу : [вірш] / В. Косовський // Косовський В. Тризуб : поезія / В. Косовський, А. Кравець-Кравченко,      Є. Чередниченко. – К., 2008. – С.113.

 

         Котович, І. «У Києві ховають козака» : [вірш] / І. Котович //    Котович І. Ще не казка, вже й не будень / І. Котович. – Луцьк, 2001. –       С. 59.

 

         Славутич, Я. Чорновіл / Я. Славутич // Славутич Я. Поезії та поеми / Я. Славутич. – Едмонтон, 2004. – С. 278.

 

*   *   *

Бурлака, Б.   Урок пам’яті «В’ячеслав Чорновіл: довгі тіні трагедії» : [сценарій] / Б. Бурлака // Історія та правознавство. – 2009. – № 6. –          С. 25–27.  

 

В’ячеслав Чорновіл – провісник духовної свободи : [сценарій виховної години] // Життєва траєкторія успіху : виховні години для учнів загальноосвітніх шкіл, гімназій, ліцеїв, коледжів. – Тернопіль, 2011. –         С. 87–93.

«Людина-зоря» [Електронний ресурс] : (сценарій пам’яті В.Чорновола) // Сценарії та реферати безкоштовно, авторські дипломні і курсові роботи– Текст. дані. – Режим доступу: http://referatuk.net.ua/scenarii/rizni (перевірено: 10.12. 2012 р.). – Назва з екрана.

Покликаний для України : [сценарій про В. Чорновола] / упоряд.    М. Мах, К. Прийма // Бібліосвіт. – 2003. – № 7. – С. 50–70.

Сценарій вечора пам’яті В. М. Чорновола: «Пам’ятаємо, любимо, шануємо...» [Електронний ресурс] / Укр. гуманіст. ліцей Київ. нац. ун-ту ім. Т. Шевченка : підгот. Головай І. А. – К. : [б. в.], 2008. – 13 с. – Текст. дані. – Режим доступу : www.ippo.org.ua/ (перевірено: 11.12.2012 р.). – Назва з екрана.

Яскраве життя і трагічний кінець В’ячеслава Чорновола : (сценарій літ.-муз. вечора до 75-річчя від дня народж. укр. політика, журналіста, публіциста) / упоряд. К. Прийма ; Волин. обл.. б-ка для юнацтва. – Луцьк : [б. в.], 2012. – 16 с.

 

 

 

 

 

 

 

Додаткова інформація