Його мелодії творились серцем

 

24 жовтня під такою назвою відбулося засідання мистецької вітальні, підготовлене працівниками відділу культури та мистецтв для слухачів курсів Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти до 140-річчя від дня народження українського композитора Миколи Леонтовича.

В історію світового музичного мистецтва композитор увійшов як автор художніх обробок для хору близько 200 українських народних пісень, а також як творець жанру витонченої хорової мініатюри на основі текстів і мелодій народних пісень.

Якби Микола Леонтович залишив за собою лише одного «Щедрика», то і цього було б достатньо, щоб українську пісню пізнав увесь світ. Давню українську щедрівку в класичній обробці виконують хорові колективи від Америки до Китаю. Цією мелодією свого часу починалося традиційне привітання колишнього президента України Віктора Ющенка. Під звуки цієї співанки танцював Гаррі Поттер в однойменному кіносеріалі. Цією щедрівкою підтримав український Євромайдан вільнюський хор Bel Canto. «Щедрик» існує у джазовому, роковому і навіть кельтському аранжуванні. На Заході «Колядка дзвонів», як називають там «Щедрик», вже давно стала невід'ємною частиною різдвяної культури, більшість американців навіть не здогадуються про прадавнє та заокеанське походження цієї мелодії.

Ще у 1916 році, дбаючи про імідж молодої держави, провід УНР ухвалив рішення про міжнародні гастролі Української республіканської капели. За вказівкою Симона Петлюри, колектив із 80 хористів вирушив у турне до Чехословаччини, Австрії, Швейцарії, Франції, Голландії, Англії, Польщі та Бельгії. У 1921 році музиканти перетнули океан і дісталися до Нью-Йорка. В знаменитому концертному залі Карнеґі-хол на Сьомій авеню вперше пролунала мелодія «Щедрика» для американської публіки. Коли «Щедрик» виконував Український Національний Хор під проводом Олександра Кошиця в Мехіко в 1922 році, автора музичного шедевру вже не було.

Миколу Леонтовича убив агент Грищенко. Убивство було скоєне в січні 1921 року, коли композитор мешкав у селі, в батьківській хаті. 22 січня увечері невідомий, пред'явивши посвідчення оперуповноваженого вінницької Всеросійської надзвичайної комісії з боротьби з контрреволюцією, попросився переночувати. Удосвіта пролунав постріл. Композитор помер по дорозі в лікарню. Існує багато версій, чому так сталося. Хтось говорить про банальне пограбування (з хати пропало 5 тисяч карбованців), інші вважають, що композиторові не забули його громадської активності за часів УНР.

О Леонтовиче! Безсилі

у часі згинули вітри,

що серце кулею скосили,

та не убили пісні ритм.

То хто ти є – титан і геній,

Орфей, чи просто чоловік,

якому українські гени

у Музу вживлені навік?

Додаткова інформація