Андрей Шептицький: Із золотого запасу нації

«Не дай Бог жити в епоху змін», – казав колись мудрець Конфуцій. І дай Бог при цьому залишитись Людиною, – з повним правом може додати нині чи не кожен з нас, бо живемо ми тепер в суцільну епоху змін, кінця якої наче й не видно і де черпати сили та натхнення аби не зламатись, не впасти у гріх зневіри, не втратити моральний стрижень, – ці питання, безумовно, не можуть не збурити душу кожної мислячої та небайдужої особистості. Тому й по особливому значущими стають для нас моменти дотичності до тих джерел нашої духовності, котрі здатні дати нам ту могутню силу, бо їхня життєва енергія не знає меж ані в часі, ані в просторі… 

Саме такою величною постаттю був і залишається для нас український релігійний діяч та меценат Андрей Шептицький, духовне служіння якого припало на тривожні часи бушування двох світових воєн та семиразової зміни політичних режимів. Хто, як не він, знав істинну ціну усьому скороминущому, що несли в собі ці переміни, бо, за його ж визначенням: «Лише така влада сильна і тривка, що опирається на любов. І тільки таку власть уважають люди звичайно тією, що походить від Бога! Тільки таку власть, що являється опікою над подчиненими та, за прикладом Христа, службою, а не пануванням…» Адже сам митрополит Андрей Шептицький присвятив себе такому беззавітному служінню і вмістив у своєму серці ту щиру любов, котра була рівною, теплою та світлою для усіх, хто потребував її. Взагалі, був настільки унікальною, багатогранною та доброю людиною, що надзвичайно важко було обмежитись рамками історичної години, котра, проте, наче на одному подиху відбулась 1 березня 2016 року в нашій книгозбірні для досить спокушеної публіки: слухачів курсів Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти. Ми намагались за допомогою красного писемного слова і в прозовій, і в поетичній його іпостасі, задіявши увесь доступний нам відеоресурс, – донести до вимогливого глядача своє бачення цієї воістину непересічної та достойної особистості – духовного Батька та Провідника нації, Слуги Божого Андрея Шептицького, котрий зумів зостатись перш за все шляхетною Людиною і пробудити людське у суворі часи занепаду, страшних випробувань та страждань, котрі випали на долю його народу. 

Додаткова інформація