Вечір-реквієм

Кривавий січень 1918-го на станції Крути… Залитий кров’ю Майдан Незалежності у лютому 2014-го… Майже сто років розділяє ці дві сумні події нашої непростої історії. Україна не втомлюється народжувати собі героїв і, на жаль, як завше, їм судилося віддавати свої молоді життя за її честь, гідність та свободу. Чи буде хоча б колись перерване це пекельне коло? Чи з’явиться, врешті, оте щасливе покоління, в ім’я котрого кояться усі оці жорстокі  жертвоприношення?

Ми намагалися дати відповіді на ці питання на вечорі-реквіємі «Герої не вмирають», котрий присвятили пам’яті тих, кого після 20-го лютого 2014-го стали називати Небесною Сотнею. Серед них було й четверо наших земляків-волинян. І усі вони, безумовно, дуже хотіли жити, у всіх були якісь плани, мрії, бажання, – але усе земне, нехай часом дрібне та суєтне, але таке звичне, тепле та рідне закінчилось для них тоді назавше, – аби почати свій урочистий  відлік у інших сферах. Про них складають вірші та поеми, виконують щемливі пісні, знімають фільми, пишуть картини, їх іменами називають вулиці та площі, запалюють мільйони свічок біля скорботних стел. Народжені з плоті та крові, вони поступово перетворюються в красиві легенди. Тільки для матерів, батьків, братів та сестер вони так і залишаться їхніми любими хлопчиками і ніякі імпрези, пафосні слова, посмертні нагороди та обіцянки-цяцянки чиновників не замінять їм гіркої втрати. Єдине, що може хоча б трохи примирити, це наше з вами гідне життя. На всіх рівнях. Матеріальний достаток кожного громадянина в нашій квітучій багатій країні, бо і за це теж стояв Майдан. І моральні цінності, котрі не дозволяють збайдужіти, зневіритись, скоритись обставинам, бо інакше ми просто зрадимо все те, за що вони віддали найдорожче – життя. 

Вечір-реквієм, котрий ми провели двічі, зі студентами Волинського інституту економіки та менеджменту у їхньому навчальному закладі та вже у рідних бібліотечних стінах з учнями Волинського обласного ліцею з посиленою військовою та фізичною підготовкою, звичайно ж, був щедро забарвлений поезією, піснями, уривками з фільмів, навіть театралізованим дійством. Без цього, зрештою, неможливо обійтися. Але головне – панувала особлива атмосфера і всім нам так захотілося повірити, що ось саме ця молодь буде тим щасливим поколінням, –  відвага, патріотизм, енергія, високі устремління та ідеали котрого зуміють проявити себе не в кривавих побоїщах, а на теренах миру, добра, творчості та любовіJ

 

Додаткова інформація