Помилка
  • JUser::_load: не можу завантажити користувача з ID: 61

Пам’яті волинян з Небесної сотні

  • Друк

Люди мають властивість забувати. Пам’ять має властивість стиратися. Здебільшого масові заходи проводяться «з нагоди…» або до чергової річниці. Зрештою, це добре. Але про героїв Революції гідності говорити, їх згадувати «до річниці…» ми не будемо. Тому що маємо нагальну душевну потребу пам’ятати тяжкі зимові місяці в Києві, коли українських патріотів вбивала і розстрілювала бандитська влада. 14 травня в читальній залі бібліотеки для юнацтва зібралася студентська молодь луцьких навчальних закладів, в яких навчались волиняни-Герої України, герої Небесної сотні Іван Тарасюк, Василь Мойсей та Сергій Байдовський, бійці  сотні «Волинська Січ» Олексій Кушнєр, Сергій Мерчук, Павло Марчук, Гуч Олександр, журналіст ВОДТРК Олена Собець, яка працювала над фільмом про загиблого на Майдані Віктора Хом’яка, Віктор Федосюк, директор видавництва «Ініціал», отаман Козацького Стрілецького Братства, який разом зі своїми козаками організовував барикаду біля Поштамту на Хрещатику в перші дні грудня. Зібралися вшанувати пам’ять наших земляків з Небесної сотні. Їх було семеро – Сергій Байдовський, Василь Мойсей, Іван Тарасюк, Едуард Гриневич, Віктор Хом’як, Юрій Сидорчук та Олександр Бадера. Імена загиблих наша молодь пам’ятатиме, бо герої не вмирають. Пишаємось мужністю наших українців. Сміливі й вільні люди повинні жити у вільній, багатій державі, в якій немає місця корупції, чиновницькому свавіллю та беззаконня в силових структурах. Хочеться вірити, що пролита кров на Майдані була не даремною. 

Художник Микола Кумановський для проведення заходу надав свою роботу, щойно написану із сирими олійними фарбами на полотні «Небесна сотня». На екрані було багато фото того періоду, відео. Хвилина мовчання під вічний «Заповіт» Шевченка і сльози в очах всіх присутніх. Герої не вмирають, бо їх пам’ятають. Героям слава, бо вони – українські патріоти.

 

Більше фото тут