Презентація книги про очільників УПА на Волині

Титанічну роботу в дослідженнях діяльності ОУН та УПА представив юнацтву кандидат історичних наук Ярослав Антонюк. Презентація книги «Український визвольний рух у постатях керівників. Волинська та Брестська області (1930–1955)» з серії «Літопис УПА», (видана в Торонто), відбулася 8 квітня в читальній залі книгозбірні за сприяння нашого доброго сусіда і друга Дмитра Головенка – директора видавництва «Ключі» та «Книгарні на Волі».

На початку зустрічі виступив перший заступник голови Волинської облради Олександр Пирожик. Він зазначив, що керівництво області стає на захист українців та української історії й надалі сприятиме у друкуванні книг з  національної історії.

Після цього Ярослав Антонюк розповів про створення, концепцію та завдання цієї книги. Вона від початку задумувалась як довідник-помічник історикам та краєзнавцям. «Працюючи над своєю попередньою книгою "Дільність СБ ОУН на Волині", я зрозумів, що дані про учасників визвольного руху є дуже розрізнені, розкидані. Тоді з’явилась ідея укласти довідник, в якому читач може знайти будь-яку особу за псевдо, ознайомитися з її біографією, зокрема – прізвище, ім'я, по-батькові, дата й місце народження, родина, освіта, час початку підпільної діяльності, загибель, подальше вшанування. Загалом в книзі 3141 довідка», – повідомив автор.

Хронологічні межі книги – 1930-1955 роки. Ярослав Антонюк так пояснює ці межі: «1930 – це рік появи перших підпільних осередків, що виникли в Колодяжному й Луцьку. Саме вони пізніше переросли у ОУН та УПА.  А в1955 році загинув останній провідник УПА на Волині на псевдо Доктор. Ця дата вважається останнім зафіксованим боєм у збройній боротьбі підпілля на Волині».

Винаходом Ярослава Антонюка можна назвати покажчик псевд та криптонімів. Під останніми розуміємо покажчик назв певних територій, підпільних друкарень, ланок, підрозділів, що полегшить роботу історикам та зацікавленим.

У висновках автор навів статистичні дані, зокрема середній вік, у яких роках і в яких регіонах найбільше загинуло підпільників чи народилося тощо. Цікавим фактом, виявленим істориком, було те, що серед керівників УПА було багато українців російського походження, вісім росіянів, серед яких один москвич, два євреї та навіть один узбек на псевдо Ташкент.

Ще однією унікальністю книги є великий фотодокументальний матеріал. Дуже багато світлин багатьох керівників УПА довгий час були заховані від загалу, інші здавалися втраченими, однак в архівах були віднайдені і вперше опубліковані Ярославом Антонюком. До речі, це перша книга, де використали фото очільників підпілля з Брестської області.

На запитання про майбутнє популяризування книги автор зазначив, що очікують на рецензію Володимира В’ятровича та групи львівських істориків, які будуть опубліковані на сайті «Історична правда», а також у часописах «Визвольний рух» та «Галичина».

      Гарно поспілкувались з автором і його колеги-науковці з історичного факультету СНУ ім. Лесі Українки Богдан Зек та Олександр Ткачик, дослідник визвольного руху на Горохівщині Андрій Криштальський та студенти-майбутні історики.

Додаткова інформація