Вечір пам’яті «Нема в житті напівціни. Нема в житті напівлюбові», приурочений подвигу вчителя Ю. Лелюкова відбувся бібліотеці

  • Друк

 

28-го лютого у читальній залі нашої книгозбірні відбувся вечір пам’яті «Нема в житті на півціни, нема в житті напівлюбові», присвячений подвигу вчителя Юрія Лелюкова. Подія пройшла у рамках семінару вчителів початкової військової підготовки міста Луцька «Патріотичне виховання старшокласників через ознайомлення з героїчною історією рідного краю» спільно з учнями Луцької гімназії №21 ім. Михайла Кравчука.

Всього лише на годину ми немов би перенеслися у іншу реальність – у 29-те листопада 1984-го року у селище міського типу Іваничі на нашій рідній Волині. Спробували відчути атмосферу того дня та хоч трішки доторкнутися до страшної трагедії, котра сталася тоді у місцевій середній школі №2. Саме він – вчитель початкової військової підготовки Юрій Лелюков накрив собою бойову гранату, котра виявилась у нього в руках замість муляжу та врятував від смерті 26 своїх учнів. Вчинок справжнього чоловіка... Подвиг його не має терміну давності…

Без зайвого пафосу, але в надзвичайно теплій атмосфері, учні спілкувалися, читали гарну та доречну поезію Василя Гея, Василя Стуса, Олега Ольжича, а пісня на слова Василя Симоненка «Скажу вам дочки та сини», на фоні котрої присутні мали змогу добре роздивитися чорно-білі світлини Юрія Лелюкова, була логічним завершальним акордом імпрези. Демонструвалися й уривки з фільмів «За 4 секунди до зими» та «Вчитель-герой». Переглянули короткометражний фільм народної самодіяльної кіностудії «Волинь» «Мы эхо, мы память». Її цінність у тому, що була відзнята всього через три роки після трагедії і на ній юні обличчя тих 26-ти, для яких вхід у доросле життя міг би ніколи не відбутися, якби УЧИТЕЛЬ вчинив інакше…

Долучили до нашої імпрези дівчата-гімназистки Ліза та Уляна, котрі розділили між собою ролі ведучих, а також їхні однокласниці Юля та Богдана, які гарно декламували поетичні рядки. Вчителі військової підготовки з учбових закладів нашого міста жваво обговорювали подію спільно з учнями 21-ої гімназії – уважними слухачами та глядачами. Залишився задоволений їхній улюблений учитель військової підготовки пан Віктор Батізі.

Минають роки, але пам'ять вічна. Адже попри усю трагічність події, котра спонукала до проведення цього дійства, кожен зрозумів та виніс для себе щось дуже важливе та став хоча б трішечки добрішим та мудрішим. Справжнім уроком патріотизму, відданості вчительській професії та самовідданої любові до дітей став вечір пам’яті, приурочений подвигу Великого вчителя Юрія Лелюкова)))).