Левчанівська Ірина – краєзнавець, фотолюбитель, кіноаматор

Народилася 17 листопада 1913 року в селі Линів, нині Локачинського району. В родині Ірининого дідуся Карла фон Гродзінського, яка поєднала німецьку та російську кров, панував культ освіти і культури. В такій же атмосфері Олена та Олександр Левчанівські виховували і свою єдину доньку Ірину. А ще змалку прищеплювали їй по­чуття патріотизму і вільнодумства.

Мати Ірини Левчанівської, Олена, була першою жінкою-сенаторкою Речі Посполитої від Волині (1922-1927) – працювала у Комісії закордонних справ, в Українському парламентському клубі. Вона відстоювала політичні, культурні і соціальні права українців. її пристрасні промови на захист міс­цевого населення звучали на високих зібраннях у Празі, Парижі, Женеві, Подєбрадах. А ще Олена та Олександр Левчанівські були активними чле­нами «Просвіти».

Перша світова війна вирвала Гродзінських та Левчанівських з рідного маєтку, що опинився на прифронтовій території, і перетворила в біженців. Вісім перших років свого життя маленька Ірина провела у мандрах – у Петер­бурзі, Ніжині, Могилеві, Гомелі, Житомирі, Кам'янці-Подільському, Чорткові, Львові, Ковелі... Коли сім'я повернулася додому, побачила спалене село і зруйнований маєток. Довелося оселитися в Луцьку.

Восени 1921 року Іринка стала ученицею Луцької Першої української шко­ли, яку 1923 перетворили на польську жіночу № 4. Батьки негайно забрали дівчинку і віддали до Луцької української гімназії. Ірина відвідувала «Пласт», школу танців відомого хореографа Василя Авраменка, брала участь у бага­тьох мистецьких патріотичних заходах, які проводила «Просвіта». Заочно закінчила Українську господарську академію у місті Подєбради (Чехія).

Після Другої світової війни працювала економістом Луцького маслопрому, з 1960 року – кіоскером в облкниготорзі, військторзі, облспоживспілці. Поза цими скромними посадами вирувало цікаве творче життя: Ірина Олександрівна, яка ще від мами перейняла захоплення фотографією, стала активною учасницею фотоклубу «Промінь», створювала аматорські фільми у кіностудії «Волинь». Багато її робіт відзначені нагородами на престижних конкурсах та фестивалях. Головне ж – усі ці роки Ірина Левчанівська зберіга­ла документи, які стосувалися життя і діяльності її батьків, засвідчували важ­ливі події, що відбувалися на волинських теренах.

Особливо активною стає творча і краєзнавча діяльність Ірини Левчанів­ської після проголошення незалежності України. Вона – учасниця багатьох науково-краєзнавчих конференцій, наполегливо веде пошук слідів матері, про яку після того, як ії 1939 року забрали енкаведисти, нічого не було відо­мо. Як вдалося з'ясувати, сенаторку Речі Посполитої від Волині, українську патріотку Олену Левчанівську розстріляли 1940 року разом з великою гру­пою інтелігенції.

У червні 1997 року радник канцелярії сенату Республіки Польща Ярослав Завадський через Інститут дослідів Волині у Канаді роздобув адресу Ірини Левчанівської і звернувся до неї з проханням надіслати копії документів, що стосуються її мами, до архіву сенату. Це прохання пояснив тим, що увесь ар­хів сенату було знищено під час Другої світової війни. А влітку 1999-го року маршалок сенату Аліція Гжеськов'як запросила Ірину Олександрівну на уро­чисте святкування десятиліття з часу відродження сенату. Ірина Олексан­дрівна не змогла поїхати до Польщі, але надіслала вітального листа.

З-під пера Ірини Олександрівни одна за одною з'явилися книжки «Дале­ке і близьке», «Згадалось мені», «Сенаторка», «Ще не забулося», а також два фотоальбоми «Луцьк у 50-х роках XX століття на світлинах Ірини Левчанів­ської» і «Мій кольоровий Луцьк». У цих виданнях – багатий краєзнавчий ма­теріал, що проливає світло на «білі сторінки» історії Волині.

Серце Ірини Олександрівни зупинилося в неділю 1 травня 2011 року, на 98-му році життя. Поховали її на старому цвинтарі, що на вулиці Рівненській в Луцьку, поряд із могилою батька.

 

Література

***

Левчанівська І. О. "Згадалось мені..." : (спогади дитинства) / І. О. Левчанівська. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2001. – 94 с.

Левчанівська І. О. Далеке і близьке : (спогади дитинства) / І. О. Левчанівська. – Луцьк : Надстир’я, 2000. – 216 с.

Левчанівська І. О. І не забудеться... : (спогади) / І. О. Левчанівська. – Львів ; Луцьк ; Дубно : Джерело, 2008. – 87 с.

Левчанівська І. О. Луцьк колись і тепер... : (альбом світлини) / І. О. Левчанівська. – Львів-Дубно ; Луцьк : Джерело, 2009. – 111 с.

Левчанівська І. О. Мій кольоровий Луцьк : худож. вид. / І. О. Левчанівська. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2004. – 60 с.: іл.

Левчанівська І. О. Сенаторка : мемуари / І. О. Левчанівська. – Львів-Дубно-Луцьк : Джерело-Надстир'я, 2004. – 258 с.

 

***

 

Бондаренко Г. В. З історії Волинської "Просвіти" / Г. В. Бондаренко // Українське державотворення: проблеми і сучасність : зб. наук. пр. присвяч. 95-й річниці від часу заснування Луцьк. повіт. т-ва "Просвіта" / Волин. обл. орг. нац. спілки краєзнав. України, Каф. соц.-гуманітар. наук та суспіл. відносин Луцьк. ін-ту розвитку людини Ун-ту "Україна" ; [редкол.: Г. В. Бондаренко, О. Й. Дем’янюк, О. І. Кушпетюк та ін.]. – Луцьк, 2013. – [Вип. 8]. – С. 9–12.

Бондарчук Л. В об’єктиві її серця завжди була Україна / Л. Бондарчук // Волинь-нова. – 2013. – № 130. – С. 9.

Врублевський В. Від Краснопільського порога до Соловків / В. Врублевський // Реабілітовані історією. Житомирська область. – 2010. – Кн. 3. – С.120 –126.

Ірина Олександрівна Левчанівська // Джерело. – 2008. – 2 с.

Клімчук Л. Звязкова часу / Л. Клімчук // Луцький замок. – 2008. – № 48. – С.5.

Лис С. 17 листопада 100 років від дня народження І. О. Левчанівської (1913-2011) - краєзнавця, фотолюбителя, кіноаматора / С. Лис // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2013 рік / [ред.-упоряд. Є. І. Ковальчук, А. А. Панагайба] ; Упр. культури і туризму Волин. ОДА ; Волин. краєзн. музей ; Волин. ДОУНБ ім. О. Пчілки. – Луцьк, 2012. – С. 145–148.

Свереда Т. Веселка-життєлюбка, закохана у місто / Т. Свереда // Луц. замок. – 2013. – № 46. – С. 13.

Ткачук М. Відійшла у вічність зв’язкова епох / М. Ткачук // Сім’я і дім. – 2011. – № 19. – С. 4.

Додаткова інформація