Валентин Данилюк

 

 

 

Валентин Данилюк : [альбом] / Волин. орг. Нац. Спілки худож. України ; [упоряд. Марчук В.]. – Луцьк : Медіа, 2010. – 19 с. : іл.

 

 

  

Родинне коріння нерідко дозволяє зберегти власну автентичність, плекати в собі те, що живе поза часом. Більшу частину свого творчого життя художник Валентин Данилюк прожив на Івано-Франківщині, та навіть тут, серед галичан та гуцулів, називався завжди волиняком, бо таким і був - зосередженим синьооким романтиком. Надто благородним, щоб висловлюватись низько, і надто талановитим, щоб кричати про це на всі боки.

У його майстерні збирався творчий гурток: художники Богдан Губаль, Володимир Слободян, композитор Анатолій Ремезов, архітектор Софія Соколовська. Була й особлива група, як ми тоді називали волинська діаспора. До кола окрім Валентина увійшли Микола Павлюк, Василь Красьоха, я, та франківчанка Таня Павлик, яка у душі - ми відчували - гака ж волинячка. Ми плакали , почувши «Волинь моя», намазували хліб маслом «у хвильки», і здавалось, що час - це вічність.

Валентин Данилюк народився 14 грудня 1938 року у селі Сикуль Старовижівського району Волинської області.

Його творчий шлях почався у Львівському інституті декоративного і прикладного мистецтва на відділі художньої кераміки. В цей час там викладали І. Севера, В. Ткаченко, А. Монастирський. Далі - робота у рівненському художньо-виробничому комбінаті, з 1970-го року Івано-Франківськ.

Творча доля навернула його тут до монументально-декоративного мистецтва, а саме - чеканки. У часи тотальної індустріалізації й будівництва, цей жанр набув великої популярності. Одна з перших творчих робіт художника - декоративний пласт «Аркан» (1971 р., карбування на міді), був закуплений Міністерством культури з республіканської виставки.

Незважаючи на загальні негативні тенденції «періоду застою», Івано-Франківське, Львівське середовище було надто творчо самодостатнім, щоб рапортувати ідеям соцреалізму. Тут розвивалась самобутня національна школа, підтримувались традиції. Валентин Данилюк входив до творчого колективу митців, що працювали над зведенням Івано-Франківського обласного музично-драматичного театру.

А саме, його авторству належить рельєф на фасаді «Музи».

1975 р. були виконані ковані пласти для будинку головної пошти у м. Ковель, паркові скульптури «Врожай», «Весна» для скверу у с.м.т. Яремча.

Велике враження на творчість митця мала поїздка до Італії 1977р. Рим, Венеція, Флоренція, батьківщина Джотто, Рафаеля й Мікелянджело, великого Леонардо. Почався час переосмислення. У творчості відзначається тяжіння до крупної пластики, узагальнення, декоративізму, подалі від соцреалізму. З 1989 року Валентин Данилюк - член Національної спілки художників України.

Натоді монументальний жанр, на жаль, уже втрачав свою популярність, а скорше - замовника, і художник зайшов до станкового Мистецтва.

Найперше митець звернувся до краєвиду жанру, де яскраво проявилась його етнічна психологія. Малювання з натури карпатських і, особливо, волинських пейзажів допомогло відчути рідну природу, котру вже сприймав, як співрозмовника, здатного співпереживати автору, дчувати його. Акварельні та пастельні листи виявили його бачення прекрасного. Естетика його творів - це естетика дерев і квітів, прозорого повітря, сонячного проміння, завдяки якому живемо.

У жанрі портрету митець працює у класичній манері, створюючи галерею прекрасних облич.

Безперечно й те, що найповніше талант В. Данилюка розкрився у його скульптурних роботах. Дивно, але душа його вловлює найтонше дихання матеріалу, око пильно вивіряє усі нюанси, щоб у закінченому творі уповну відобразитись пластикою, кольором, серцем дерева, його духом.

Багато творів тематично пов'язані з поезією Лесі Українки: «Остання пісня Лукаша», «Лісова пісня», «Пробудження», «Весна», «Леся Українка». «Поезія». Надзвичайно цікавою також є серія тематичних портретів, виконаних у високому рельєфі, як то портрети Тараса Шевченка та Івана Франка, чи у формі погрудь: Маруся Чурай, Іван Гонта. У кожному випадку митець індивідуально підходить до вибору породи деревини - дуб, липа, вільха, грушка, акація - обрані не тільки як пластичний матеріал, а з метою посилення енергетики твору; дерево стає активним співавтором, його волокнистість, сухість, світлота моделюють пластику ликів та тіл, додають чуттєвості кожному творові, продовжують жити у них, дихати, співпереживати.

Художник захоплений красою жіночого тіла, святістю материнських почуттів.

Особливої уваги заслуговує серія робіт модсриістичної характеристики. У них митець найперше прагне до узагальнення, пошуку пластичних ефектів, поєднання активних та пасивних форм - опуклих та запалих. Тут має значення найменша деталь: текстура, власні та падаючі тіні, чіткість чи плавність абрисів, бо всі вони - суть формотворення. Образ розкривається формою, а форма визначає зміст.

І тим не менше, його мистецтво мас магічний взаємозв'язок із першоджерелами, менталітет особистості, емоційний заряд образно-тематичного наповнення, а не формально-технологічний практицизм.

Додаткова інформація