Помилка
  • JUser::_load: не можу завантажити користувача з ID: 61

70 років від дня народження Людмили Лежанської

Пишеться і пишу, бо хочу доробити те,

ради чого жила, те, за що мала щастя:

рукописи моїх поезій – дитячих і дорослих. 

(Л. Лежанська. Запис в щоденнику. Січень. 1978)

11 березня 2016 року виповнилось 70 років від дня народження української письменниці Людмили Лежанської. Доля їй відміряла всього 34 роки життя. 30 років з них Людмила була знерухомлена – міозит знищував м’язи тіла, найстрашніше було те, що біль вона відчувала постійно, до останнього подиху. Згадати письменницю з сонячною душею і постійним відчуттям щастя прийшли студенти-філологи, поціновувачі поетичного слова різних професій, учні луцьких шкіл. Запросили до розмови племінницю Людмили Лежанської Ларису Стасюк, старшого товариша, колегу і сусіда – письменника Івана Чернецького. Поезію про життя, любов, маму, природу читали юні актори театральної студії «Бешкетники» при Палаці культури м. Луцька під керівництвом Вадима Хаїнського – Марта Красун, Павло Нечипоренко, Анастасія та Іванна Онищук, Єва Радченко, Олег Черніка. З великим інтересом всі присутні слухали спогади лікаря і друга письменниці Василя Іщука у телефільмі ВОТРК з серії «Видатні постаті Волині. Людмила Лежанська: «Метелик на долоні вічності». Кожна людина, прийшовши у цей світ виконує свою і тільки свою місію, і цінувати своє життя усіх нас сьогодні спонукала поезія Людмили Лежанської: «Життя, ти міцніш притиснись до грудей, напій мене соком,– я ж так бо тебе люблю, що витерплю будь-який біль…Стискай мене міцно в обіймах, щоб не лишилось неторканим анічогісінько, бо все, що в мені – твоє! Тому я приймаю тебе усяким – ласкавим, жорстоким… Визнаю лиш таку любов».

 

Додаткова інформація