Михайловський Валерій – танцівник, хореограф, педагог-репетитор, засновник і художній керівник Санкт-Петербурзького державного чоловічого балету

Валерій Володимирович Цибрій-Михайловський народився 23 липня 1953 року у селі Пілганів (тепер – Промінь) Луцького району Волинської області й був другою дитиною в родині після старшого на два роки брата Георгія. Батько Володимир Іванович Цибрій-Михайловський – людина твор­ча, обдарована багатьма талантами: добре співав, грав на музичних інстру­ментах, малював (у місцевій церкві є дві ікони ним намальовані), походив з Кубані. Мати Марія Тимофїївна Мигущенко народилася у Харкові, закінчила спочат­ку учительський, а потім педагогічний інституту Луцьку. Вона вчителювала у Пілганові, викладала історію, а у 1958 році була призначена на посаду дирек­тора середньої загальноосвітньої школи у село Воротнів Луцького району Волинської області. Тому сім'я переїздить на постійне місце про­живання у це село, а Валерій стає школярем.

Він був здібним учнем, відмінно навчався, любив співати, декламува­ти вірші, а ще його вабили танці. Виступ п'ятикласника у Луцькому палаці піонерів був знаковим. Фахівці помітили вроджену пластику хлопчика, від­чуття ритму, акторське обдарування і порадили записатися до балетної сту­дії в обласному центрі. В балетній студії 70 дівчаток і хлопчиків відвідували заняття майже кожного дня. У неділю були зведені репетиції, на яких відшліфовували синхронність малюнка, кожну позу, жест, положення голови та постави. З другого року навчання розпочиналися за­няття дівчаток на пуантах, а з четвертого додавалися 1-2 рази на тиждень заняття характерного танцю, на яких студійці ознайомлювалися з рухами народної академічної манери (української, російської, східної) під акомпа­немент класичної музики. Юні танцівники оволодівали не тільки секретами хореографи, але й слухали лекції з історії театру, музики, образотворчого мистецтва. У кінці кожного навчального року відбувалися перевідні іспити.

Балетною студією керувало подружжя Маркіних – Ірина Всеволодівна та Павло Олександрович. Для всіх вихованців вони були взірцем: молоді, кра­сиві, талановиті, розуміли дітей і вміли з ними спілкуватися на репетиціях і поза ними, ретельно займалися харчуванням студійців, їх зовнішнім вигля­дом; консультували батьків з питань режиму, відпочинку, оздоровлення ді­тей, пошиття костюмів для виступів. А виступати з концертними номерами доводилося у міському Будинку культури. Подружжя Маркіних багато відда­вало сил і часу навчанню та вихованню студійців, а за обдарованого хлопчи­ка вони поклопоталися і його було прийнято до Київського хореографічного училища у 1965 році.

Період навчання у Київському хореографічному училищі для В. Михайловського – час шліфування хореографічної майстерності під керівництвом відомих педагогів Антоніни Іванівни Васильєвої, Ганни Дмитрівни Петренчук, Володимира Івановича Денисенка.

Після закінчення училища у 1971 році В. Михайловський отримав на­правлення до Одеського академічного театру опери та балету, де став про­відним солістом, обравши для себе сценічне ім'я, яке складалося з другої частини власного прізвища. Від першої появи на сцені В. Михайловський вразив усіх зрілим професіоналізмом, прекрасними фізичними і зовнішними даними, високою технічною майстерністю, а найголовніше – величез­ним акторським обдаруванням і діапазоном. У 1971-1977 роках танцівник в уславленому театрі виконував класичні партії у виставах «Лебедине озе­ро», «Жизель», «Спляча красуня», «Баядерка», «Дон Кіхот», «Шопеніана», «Есмеральда», «Раймонда» та інші.

Однак він мріяв не про звичні елементи танцю такі, як пірует, стрибок, обертання, а про роботу тіла, яке дає образ, смисл, розкриває рух і сюже­ту, і душі. Ось чому з радістю відгукнувся на пропозицію Бориса Яковича Ейфмана, який у 1977 року створив Ленінградський театр сучасного балету, кожна вистава якого була сміливим експериментом. В. Михайловський чотирнадцять років (1977-1991) працював провідним солістом у театрі балету Б. Ейфмана і був першим виконавцем більшості ба­летних партій, створених для нього художнім керівником і головним балет­мейстером новаторського колективу, зокрема князя Мишкіна «Ідіот» (1980), графа Альмавіви «Безумний день» (1982), Соліст «Пізнання», Соліст «Авто­графи» (обидва 1981), Мальволіо «Дванадцята ніч» (1984), Воланд «Майстер і Маргарита»(1987), Камілл «Вбивці» (1991). Знімався у телеекранізацїїбалетів «безумний день» ( 1984), «Дванадцята ніч» (1986), «Ідіот» (1987).

У 1992 році В. Михайловський створює незвичну трупу «Санкт-Петербурзький державний чоловічий балет», у якій чоловіки виконують жіночі партії на пуантах і в пачках. Основний напрям вистав можна умовно розділити на серйозні і пародійні. В. Михайловський – не лише керівник і ведучий танцівник трупи, а й виступає як балетмейстер. Він поставив два балети з восьми, що є в репертуарі колективу: «За образом і подобою» (1992) і «Ното Ессе» («Людина яка вона є, 1993»). Інші балети з творчого доробку трупи: «Серенада» (Гімн друзям, 1994), «Obsessions» (Одержимість, 1996), «Танго для росіян» (В очікуванні лялькаря, 1998), «Погляд зі сторони» (2001), «Чоловік&...» (2003), «Танцюємо все, або Робочий день» (2009).

За двадцять років склад колективу мінявся від дев’яти до п'яти танців­ників, натомість незмінною залишалася філігранна техніка і чудова манера виконання, яка здобула чоловічому балету популярність та любов глядачів. Серед учасників уславленої трупи був наш земляк, студент Інституту мис­тецтв Волинського національного університету ім. Лесі Українки Артем Шошин (вересень 2011 року – червень 2012 року). Санкт-Петербурзький державний чоловічий балет став першою в історії російсько­го балету трупою, в якій зайняті лише чоловіки. Також вперше в російському балеті жіночі партії суперсучасного модерну і номера класичного репертуа­ру виконували з незвичною гнучкістю чоловіки.

Про колектив В. Михайловського написано багато схвальних рецензій не тільки в Росії, країнах колишнього Радянського Союзу, але й у всьому світі. Відзнята велика кількість фільмів і передач телебачення країн Європи, Аме­рики, Австралії, країн СНД та багатьох міст Росії. Про цей колектив писали американські журнали «The New York Times» і «Dance Magazine», британ­ський і японський «Dance», провідні балетні журнали Франції, Іспанії. Греції, Південної Кореї, Ізраїлю, Фінляндії.

Існує лише одна трупа у світі, з якою можна порівняти Санкт-Петербурзький державний чоловічий балет В. Михайловського – це американський ба­лет Трокадеро де Монте-Карло (Les Ballets Trockadero de Monte Carlo), який виник у Нью-Йорку в 1974 році та своїм кредо вважає карикатурну пародію та уїдливий погляд на класичний балет. Натомість у театрі В. Михайловського органічно відбувається повернення до старої балетної традиції і по-новому осмислюється проблема виконання чоловіками жіночих ролей відповідно до сучасних тенденцій в галузі хореографії. Його вистави з блискучою технікою, тонким гумором, оригінальністю манери і стилю наповнені не тіль­ки більш сильними емоціями, а й глибоким філософським змістом.

Акторське обдарування В. Михайловського виявилося у повній мірі у 1995 році, коли він вперше виступив як драматичний артист у виставі «Післямова до «Ідіота»» разом з видатним митцем театру і кіно Олегом Басилашвілі.

В. Михайловський має звання заслуженого артиста Росії (1985) і на­родного артиста Республіки Карелія (2007). Нагороджений міжнародною медаллю «Людина-творець» (1998) і медаллю «На честь 300-річчя Санкт-Петербурга» (2005).

 

Література

***

Клімчук Л. Зірка світового балету на рідній землі : [про хореографа В. Михайловського] / Л. Клімчук // Луцьк. замок. – 2011. – № 22. – С. 13.

Пахолок З. 23 липня 60 років від дня народження В. В. Михайловського (1953) - танцівника, хореографа, педагога-репетитора, засновника і художнього керівника Санкт-Петербурзького державного чоловічого балету / З. Пахолок // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2013 рік / [ред.-упоряд. Є. І. Ковальчук, А. А. Панагайба] ; Упр. культури і туризму Волин. ОДА ; Волин. краєзн. музей ; Волин. ДОУНБ ім. О. Пчілки. – Луцьк, 2012. – С. 93–97.

Степанюк О. Волинянин створив єдиний у світі чоловічий балет / О. Степанюк // Вісник & К. – 2012. – № 21. – С. 12 .

Шишко Л. Зірка світового балету не забуває свій рідний Луцьк / Л. Шишко // Відомості. – 2012. – № 21. – С. 14.

Додаткова інформація