Кумановський М. І. Умовні українці

 

 

 

КумановськийМ. І. Умовні українці : каталог / М. І. Кумановський ; [ упоряд.: В.Марчук]; Вол. організаціянац. спілкихудожниківУкраїни. – Луцьк : Медіа, 2008. – 19 с.

 

 

 

Художник Микола Кумановський з непровінційного Луцька, як написала якось про нього одна київська критикеса. Хоча таке означення щодо митців неприйнятне, бо можна проживати й в столицях країн світу, а бути провінціалом безпросвітнім. Провінція закінчується там, де починається культура - обробка, облагородження, виховання, освіта, розвиток, шанування, плекання, - так, у кожному разі, розуміли це слово ті, хто його впровадив у вжиток, - стародавні римляни.

Отож, живе і працює на краю свого негіровінційного Всесвіту Микола Кумановський. Без тіні лицемірства розповідає про своїх сучасників, про себе - виснаженого, запального, веселого і роздратованого, безжально категоричного у своїх визначеннях людини, але живого чоловіка, який ніколи не сходить з обраної дороги життя. Він - один із найталановитіших українських митців сучасності, його ім'я увійшло до солідного академічного плану довідника «Мистецтво України XX століття». Він - автор ілюстрацій вже майже ЗО цікавих книжок. Лауреат премії ім. Йова Кондзелевича. Він - «такий цікавий дядько!», як каже його маленький шестирічний сусід Рувім.

Він, Микола Кумановський, народився 31 серпня 1951 року у смт. Сатанів Городоцького району Хмельницької області. Скільки себе пам'ятав - весь час малював, різьбив, майстрував, а на уроках потайки нюхав фарби і читав художню літературу. Вивчився на перукаря після 8 класу, бо «оте малювання», як говорила його мама Марія Бернадівна, «шматка хліба не дасть». Працював у рідному містечку в перукарні, де переманив усю клієнтуру від майстра-єврея Фішбейна, що колись одноосібно робив «стричку, бричку і завєйку волосєй», як сам говорив.

У 1970-1975 роках навчався у Львівському училищі прикладного мистецтва ім. Івана Труша. Потім навчання продовжив у Львівському державному інституті прикладного та декоративного мистецтва (1975-1979). Кумановський і зараз віджартовується: «У мене незакінчена вища освіта». Працював ще студентом бутафором Львівського театру ляльок, потім викладачем скульптури Луцької художньої школи, художником-постановником Волинського театру ляльок, Волинського музично-драматичного театру ім. Т.Г. Шевченка. А потім - «вільні хліба».

Це тепер він - гордість мистецька Луцька і національне надбання (хоча статків не нажив, єдине багатство - син і донька), а колись його, молодого художника з неадекватним світобаченням і манерою малярства, демонстративно ігнорували на всіх щаблях.

Кочегаром чи двірником художник не був, та й «при дворі» не служив, і «салони» у переважній більшості зачинялися для його творів. Так, ще не розпочавшись, завершилась витавкова «кар'єра» Миколи Кумановського. Роботи його вже в 70-ті роки знали в Росії, Польщі, Німеччині, Ізраїлі, Прибалтиці, недоступні вони були лише для широкого кола глядачів і шанувальників талановитого живопису чи графіки. І лише із середини 80-тих була нагода брати участь у виставках і організувати три свої персональні:

1988 - виставка «Волинь - традиція і сучасність» (м. Луцьк)

1989  - міжнародне бієнале «Імпреза - 89» (м. Івано-Франківськ)

1990 - персональна виставка (м. Луцьк)

1994 - виставка «Суміш стилів» (м. Луцьк)

1995 - персональна виставка (США, Філадельфія)

1996 - персональна виставка «Темна українська ніч» (м. Луцьк)

2007 - виставка «Портрети і автопортрети» (м. Луцьк)

2008 - персональна виставка «Умовні українці» (м. Луцьк)

В 1992 році кіностудією «Укртелефільм» був відзнятий режисером Оленою Лервенко документальний фільм «Художник Микола Кумановський».

Навесні 1994 року на запрошення «Стейт-коледжу» штату Пенсільванія Микола Кумановський півроку перебуває в США, де дає уроки слухачам коледжу на факультеті графіки як професор з візитом. В 90-ті художник віддає перевагу заняттю графікою, працює з різними техніками - офорт, лінорит, цинкографія. Більшість його робіт - це не ілюстрація якихось подій, а асоціативні ряди, в яких є бажання передати суть явища, його дух, а не видиму оболонку (серії «День», «День в день», «Втілення», «Білий час», «Одного разу навесні», «Перетворення» та інші). А щоб не пояснювати довго шановному читачеві та глядачеві про що і як пише Микола Кумановський пропонується передивитись графічні роботи-ілюстрації до романів С. Беккета «Уот» в журналі «Всесвіт» за 1991 рік, № 9-11, В. Гомбровича «Порнографія» в журналі «Всесвіт» за 1992 рік, № 10 і недавню книгу поезій В. Наумчика «Історія однієї хвороби». А ще роботи нового циклу живопису «Умовні українці».

 

Додаткова інформація