Помилка
  • JUser::_load: не можу завантажити користувача з ID: 140

Вечір поетичного слова «Бринить-співає наша мова...»

 

 

21 лютого читальна зала бібліотеки зібрала на вечір поетичного слова «Бринить-співає наша мова...», присвячений Міжнародному дню рідної мови, істинних шанувальників Його Величності Слова – студентів першого курсу Луцького педагогічного коледжу, спеціалізації «Початкове навчання. Англійська мова».

Ось як хвилююче розпочала вечір головний бібліотекар відділу читальних залів Любов Самсонюк, задавши тим самим відповідний тон усій імпрезі: «Ми з вами можемо знати безліч мов, вільно послуговуватись ними у побуті та вважати себе громадянами світу, але з Богом та з матір’ю завше розмовлятимемо тільки рідною мовою, бо тільки в ній, в рідній, закладений той особливий генетичний код пам’яті роду, котрий, власне, і виокремлює кожного з нас із безликої юрби та робить справжньою, унікальною, мислячою особистістю».

Учасники вкотре підтвердили оте геніальне шевченківське «і чужому научайтесь, і свого не цурайтесь». Адже, пов’язуючи свою майбутню професійну долю з мовою Шекспіра та Байрона, вони, проте, щиро та натхненно декламували українську поезію, дотепно розігрували веселі сценки, безпосередньо реагували на все, що відбувалося в залі… Серця їх, беззаперечно, віддані саме їй: рідній, співучій, материнській українській мові.      

І далеко не останню роль у тому зіграла їх викладач рідної мови та літератури Тамара Василівна Бойко. Це з її легкої та, водночас, професійної руки, наша спільна співпраця завжди є на диво приємною та корисною, бо, якщо вже за справу беруться її вихованці, то значить усе має відбутись майстерно, невимушено, атмосферно. Так, як було завжди і як сталося й цього разу. Без сюрпризів, без надриву, без екзальтації… Але зате так щиро, так духовно і так душевно, як у вірші Дмитра Павличка:

У просторах, яким немає меж,

Не згубишся, як на вітрах полова.

Моря перелетиш і не впадеш,

Допоки буде в серці рідна мова.

Додаткова інформація