Помилка
  • JUser::_load: не можу завантажити користувача з ID: 61

Урок знань «Я – громадянин України і пишаюсь цим»

Ну от і закінчилось літо з його карколомними пригодами, веселощами та теплими погожими днями. Хоча якраз останні наче зовсім не збираються ставати похмурими, осінніми та зовсім не налаштовують на серйозний лад, наче не хочуть відпускати нас від себе в повсякденні клопоти, марудне зубріння формул чи нових іноземних слів, в рутину… Не хочуть, то й не треба! Адже хто сказав, що гризти граніт науки – це обовязково нудний та нецікавий процес? Головне – правильна мотивація, бо розумним бути престижно, класно, вигідно з будь якого боку. І зайвих знань теж не буває. Все згодиться у житті. І навчатися теж можна і потрібно весело, енергійно, захоплююче. А якщо ще розпочати свій навчальний рік вдало, то й взагалі все піде, як по маслу. Навіть не помітите, як знову літо прийде.

Так, приміром, як це зробили мудрі школярики з 6-го Г класу гімназії №4 імені Модеста Левицького нашого міста. Свій перший урок вони вирішили провести в стінах нашої бібліотеки. Називався він «Я – громадянин України і цим пишаюся». Тема ця актуальна і не тільки на наше бурхливе та не зовсім стабільне, і на жаль, геть неспокійне сьогодення. Адже любити свою Вітчизну цілком природно і звично. Так само, як любити свою рідну неньку. А в нелегкі часи ця потреба стає особливо гострою, бо тільки від нашої загальної згуртованості, підтримки одне одного, у здатності співчувати та відчувати у своєму серці надію, віру, любов, – залежить, яким буде наше з вами майбутнє у незалежній та єдиній європейській Україні. Ось про це ми й вели відверту та щиру розмову з нашими сьогоднішніми гостями. І щоб розмова ця була саме бесідою, а не однобоким монологом, то провели і міні-вікторину, в котрій залюбки повправлялись учні; і експромтом віршовану декламацію влаштували – теж при активній їхній участі. Все вийшло дуже вдало, душевно, і, сподіваємось, духовно, але геть не пафосно. І професійно підібрані відео матеріали були не просто гарним фоном до нашої зустрічі, а пізнавально розбавили та емоційно підсилили ефект від неї. Кілька щемливих моментів: вшанування хвилиною мовчання пам’яті загиблих волинян-героїв Революції гідності, пісня Павла Табакова «Небесну сотню, Господи, прийми», пісочна анімація, присвячена воїнам АТО під зворушливе Славка Вакарчука «Обійми», і, звичайно, молитва за Україну «Боже, великий, єдиний…», – стали саме тією поживою для душі, котра не дозволяє їй зачерствіти, збайдужіти, зневіритись, а, натомість, дає поштовх до добрих справ та чистих помислів. І, звичайно, до спраглого бажання набувати нових знань, аби бути гідними громадянами України. 

І в нас, і у наших нових юних друзів зостались найкращі враження від цієї зустрічі. Сподіваємось, вони тепер будуть частенько вчащати до нас після такого гарного стартуJ     

Додаткова інформація