Березень 2016

«Книги, про події, які сколихнули Україну та весь світ», такою була тема години спілкування з учнями ЗОШ №17, яка відбулася 23 березня в рамках школи правових знань.

Напевно, війні на сході України будуть присвячені цілі бібліотеки спогадів, документальної та художньої літератури. Уже зараз у книгарнях та бібліотеках є окремі полиці з книгами, написаними учасниками або свідками антитерористичної операції, журналістами або художниками слова, які не змогли залишитися байдужими до подій, що відбуваються в Україні.

Ось і ми розмовляли з підлітками про українську літературу, яка зображає події на Донбасі, про художні тексти, написані внаслідок реальних подій, адже вони найемоційніші, найглибше вражають і головне допомагають знайти відповіді на безліч питань. Вони – ніби альтернативний підручник історії, у якому правда в емоціях, зрозумілих кожному… Деякі з авторів побували на передовій, інші – пропустили події через власну уяву. І ось вона – правда з поля бою, думки про війну на сході України від безпосередніх її учасників, історії людей, які змушені були залишити усталене для себе життя та відкрити для себе іншу країну – ту, якої вони не знали, історії українських сімей, життя яких болісними втратами і глибокими ранами назавжди змінила війна.

Під час розмови присутні подивилися буктрейлери за книгами, відеоінтервю з авторами, фрагменти документальної хроніки. Викладка літератури «Герої. Фронтові долі» представила книги, присвячені  боротьбі  за ту Україну, про яку мріяли усі, хто склав своє життя на одному з полів українського фронту.

Так, ми живемо війною і з війною. Але найбільше – прагнемо МИРУ!

 



МОЯ НОВА ПОЛІЦІЯ в дитячих малюнках

22 березня у Волинській обласній бібліотеці для юнацтва відбулась чергова зустріч із новими поліцейськими в рамках проекту «Моя нова поліція». На питання школярів відповідали патрульні поліцейські міста Луцька: Катерина Мучак, Павло Радивонік, Ірина Чиж.

Учнів 2-В класу Луцької гімназії № 4 ім. Модеста Левицького запросили взяти участь у конкурсі малюнку «Моя патрульна поліція: служити та захищати», який приурочено до 100 днів роботи патрульної поліції Луцька. 

«Сьогодні у нас неформальна зустріч:  дізнавались із малюнків школяриків все про службу нових поліцейських», – розповіла директор бібліотеки Алла Єфремова. – «Маємо надію, що таке спілкування стане наснагою та підтримкою нашим патрульним. Дякуючи таким зустрічам ми формуємо думку громади про патрульну поліцію, реформи в країні та впливаємо на життєву позицію юних читайликів. Ми віримо, що наша Україна буде справжньою правовою державою».


Волинський екстрим по південно-американськи

 

21 березня у читальній залі бібліотеки звучали справжні не книжкові історії для читачів з перших вуст від героїв проекту «Жива бібліотека» альпіністів Олександра Оришко, Дениса Пескова та Андрія Єрко про сходження на найвищий вулкан світу та підкорення найвищого піку Південної Америки.

Команда волинських альпіністів – Олександр Оришко, Денис Песков, Юрій Гаврилюк та Андрій Єрко – піднялась на найвищий вулкан світу Охос-дель-Саладо, який має висоту 6872 метрів та на гору Аконкагуа, що є найвищим піком Південної Америки у рамках експедиції «Прапор України на вершинах світу».

Для Олександра Оришка Аконкагуа це вже четверта вершина, яку він підкорив із українським прапором в руках. Раніше він разом із однодумцями  підіймав стяг над трьома іншими частинами світу, а саме над Деналі у Північній Америці, Ельбрусом у Європі та Кіліманджаро в Африці. «Ми вирішили піти у цю подорож, аби здійснити давні мрії. Для нас – сенс життя – подорожувати. Окрім того, у мене є мрія піднятися на найвищі вершини континентів світу. Гора Аконкагуа має висоту  6 962 метри. На її вершині дуже холодно – більше ніж  – 40  градусів за Цельсієм. Дме сильний вітер – 100 кілометрів за годину. Тому вимушені брати із собою багато теплих речей», – розповів Олександр Оришко.

До сходження група готувалася дуже відповідально: тренувалися у спортзалі,  бігали і, звичайно, ходили у гори.

Варто зауважити, що вулкан Аконкауга не діючий. Після сходження на цю вершину альпіністи підкорили й найвищий діючий вулкан світу у Чилі – Охос-дель-Саладо.

«Жива бібліотека» – проект, започаткований Данією у 2000-му році, сьогодні розповсюджується по всьому світу. Віднедавна він став популярним і в Україні. Основна ідея «живої бібліотеки» у тому, щоб знайомити молодь з представниками різних професій, захоплень, віросповідань тощо. Адже життєві історії, розказані від першої особи насправді змінюють уявлення молоді про світ, соціум, загалом про людей та їх проблеми.


 


17 березня студенти Луцького коледжу рекреаційних технологій та права здійснили цікаву етнографічну подорож «Оберіг із бабусиних рук». Гуртом вони досліджували український етнічний бренд – вишиванку. Вишита сорочка для українця не лише вбрання, яке вдягається у найважливіші дні життя або на свята. Це – символ приналежності до роду та нації, ознака українськості,а у наш час ще й одна з ознак, за якою вирізняється українець у багатомірному, багатовбраному глобалізованому світі. А ще, вишита сорочка є неабиякою святинею та таємним оберегом, дієвим способом захисту людини від усіляких бід і небезпек, що підстерігають її на життєвому шляху.

Студенти спробували розібратись з основними різновидами українських автентичних візерунків та зазирнути у світ кольорів, найпоширеніших серед наших пращурів. Вони намагались навчитись розпізнавати вишиванки різних регіонів, ознайомились з літературою, представленою на виставці «Перлини народної фантазії і мудрості». У подорожі студентів супроводжувала гарна музика, заворожуючі відео та хороший настрій. 

Вишиванка – це наше, українське, а значить рідне, вона не тільки прикрасить, але й захистить. То ж носімо на долю і щастя вишиванку, це наш український космос і наш національний оберіг…


Поінформований – означає озброєний

17 березня проведено урок медіабезпеки «Фільтруй інформацію!»  для старшокласників у Луцькій загальноосвітній школі №17 в рамках школи правових знань «Уроки права – уроки життя». 

У наш час маємо справу не з дефіцитом інформації, а скоріше з її надлишком. Люди споживають дуже багато різних новин щодня і навколишня інформація формує світосприйняття. Про людину говорять, що вона те, що вона споживає. І вона є тим, що моніторить в інтернеті. 


 

16 березня літературно-музичний вечір-портрет "Я з пісні народної виріс...", присвячений 85-ти річчю від дня народження Олександра Білаша провели працівники відділу культури та мистецтв для студентів Луцького педагогічного коледжу. На заході прозвучали вірші написані Олександром Івановичем, а також демонструвалися відеосюжети про його життя та творчість. Прикрасою заходу були пісні на музику композитора у виконанні лауреата Всеукраїнських та Міжнародних музичних конкурсів та фестивалів Ірини Котлицької-Марчук.


 


     11 березня на зустріч «Службові собаки в АТО» з учнями Волинського обласного ліцею з посиленої військової та фізичної підготовки, у рамках проекту «Живі діалоги» з громадським діячем та реабілітологом дрібних домашніх тварин Веронікою Федосовою-Цибульською, до бібліотеки завітав військовий кінолог Національної гвардії Володимир Лев. Володимир розповів, що був разом із службовою собакою Лаймою в АТО – вона не підвела його жодного разу. Службових собак вчать не боятись ніякого транспорту, пострілів, вибухів тощо. Мова тренування може бути будь-яка, собака розуміє. Гість продемонстрував гостям, як Лайма виконує накази та реагує, коли її хвалять.

          


 

11 березня відбулась чергова зустріч із поліцейськими в рамках проекту «Моя нова поліція». Її учасниками стали студенти луцької філії медичного коледжу  «Монада».

Зі слів гостя зустрічі, патрульного поліцейського Володимира Галишина, на службу в поліцію прийшли амбітні молоді люди, які мають голову на плечах та прагнуть здійснити зміни у нашій державі. Володимир із запалом розповідав про патрулювання, типових луцьких  порушників, курйозні моменти служби, як йому вдається відновлювати емоційну рівновагу та утримувати позитивне ставлення до життя. 


Андрей Шептицький: Із золотого запасу нації

 

«Не дай Бог жити в епоху змін», – казав колись мудрець Конфуцій. І дай Бог при цьому залишитись Людиною, – з повним правом може додати нині чи не кожен з нас, бо живемо ми тепер в суцільну епоху змін, кінця якої наче й не видно і де черпати сили та натхнення аби не зламатись, не впасти у гріх зневіри, не втратити моральний стрижень, – ці питання, безумовно, не можуть не збурити душу кожної мислячої та небайдужої особистості. Тому й по особливому значущими стають для нас моменти дотичності до тих джерел нашої духовності, котрі здатні дати нам ту могутню силу, бо їхня життєва енергія не знає меж ані в часі, ані в просторі…

 

 

Додаткова інформація